Око тигра. У пошуках скарбів. Уилбур Смит

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ шорти й білу сорочку. В око впадали його широкі плечі й могутні руки, тож я відразу зрозумів, хто користуватиметься спорядженням для підводного плавання.

      З його плеча звисала велика зелена сумка. Хлопець ніс її напрочуд легко, хоч було видно, що вона досить важка. Він весело перемовлявся з двома своїми компаньйонами, які відповідали йому дуже коротко. Вони йшли обабіч нього, наче конвойники.

      Хлопець глянув на мене, коли вони порівнялися з «Танцівницею», і я побачив, що він молодий і сповнений енергії. У ньому вгадувалося нетерпіння, збудження, неначе то був я сам, але на десять років молодший.

      – Привіт, – легко й по-дружньому всміхнувся він до мене, і я побачив перед собою надзвичайно вродливого юнака.

      – Привіт, – відповів я, вподобавши його з першого погляду й чудуючись, як він знайшов собі місце серед цієї вовчої зграї.

      Під моєю орудою ми знялися з якоря, і з цієї нехитрої вправи я зрозумів, що хлопець – єдиний серед них, хто може давати раду невеличким суднам.

      Коли ми вийшли з гавані, він і Матерсон піднялися на місток. Матерсон трохи почервонів і засапався від незвичної напруги. Він відрекомендував новачка.

      – Це Джиммі, – сказав він мені, звівши дух.

      Ми потисли один одному руки. На вигляд йому було трохи більш як двадцять років. Придивившись зблизька, я не знайшов підстав міняти своє перше враження про нього. Він мав спокійний погляд сірих очей, а потиск його руки був твердий і сухий.

      – Ваша «Танцівниця» чудова, шкіпере, – сказав він мені, неначе похвалив перед матір’ю її дитину.

      – Атож, вона непогана дівчина.

      – Скільки вона завдовжки – сорок чотири чи сорок п’ять футів?

      – Сорок п’ять, – відповів я.

      Цей хлопець подобався мені дедалі більше.

      – Джиммі даватиме тобі вказівки, – сказав мені Матерсон. – Ти коритимешся його наказам.

      – Гаразд, – сказав я, а Джиммі трохи почервонів під своєю засмагою.

      – Ідеться не про накази, містере Флетчер. Я лише пояснюватиму вам, куди ми хочемо потрапити.

      – Добре, Джиммі, я доправлю вас туди.

      – Коли ми відійдемо від острова, ви, будь ласка, зверніть на захід.

      – І яку відстань ви хочете пройти в тому напрямку? – запитав я.

      – Ми хочемо пройти вздовж африканського узбережжя, – докинув Матерсон.

      – Намір у вас цікавий, – сказав я. – Але хіба ви не знаєте, що африканці аж ніяк не вітають чужих кораблів?

      – Ми триматимемося далеко від суходолу.

      Я на мить замислився, думаючи, чи не повернутися мені до Адміралтейського причалу й не висадити всю цю компанію на берег.

      – Де ви хочете підійти до узбережжя – на північ чи на південь від гирла річки?

      – На північ, – сказав Джиммі, і це в моїх очах трохи змінило справу на краще.

      На СКАЧАТЬ