Гора між нами. Чарльз Мартін

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ очевидячки вихваляючись. Я зі страху вчепився в ручку над головою.

      – Службу в армії брати до уваги?

      – Без армії.

      – Десь п’ятнадцять тисяч годин.

      – А разом з армією? – Ешлі помітно заспокоїлася.

      – Гадаю, до двадцяти.

      Я відпустив ручку – пальці аж почервоніли від напруги.

      – Ви як? Нормально? – весело спитав Ґровер.

      Тут з-під його сидіння виліз пес, зручно влаштувався на колінах у свого господаря та почав роздивлятись нас через його плече. Енергії у цієї білки на стероїдах було хоч греблю гати – песик без упину крутився та щось там собі гарчав. Ноги по десять сантиметрів, зуби та хвіст – от і весь собака. Хоча поводився він так, наче вважав увесь літак за свою територію і навіть думки не припускав, що він тут не головний.

      – Знайомтеся, це Танк – мій другий пілот.

      – А в нього скільки годин у повітрі?

      – Тисячі три чи чотири, – відповів Ґровер, хвильку поміркувавши.

      Танк повернувся та почав уважно видивлятися щось попереду. Потім – вочевидь задоволений побаченим, – знову зник під сидінням.

      Я трохи нахилився вперед, щоб роздивитися Ґроверові руки: великі, грубі, м’язисті, із сухою шкірою та великими суглобами. На пальці була потерта обручка: вона доволі вільно обіймала нижню частину пальця, але було зрозуміло, що через суглоб без мила її не зняти.

      – А скільки ми летітимемо?

      Він дістав з кишені срібного годинника та клацнув кришечкою (під нею була вицвіла фотографія вродливої жінки), потім поглянув на GPS і ще раз перевірив якісь прилади. Було видно, що він тут не новачок.

      – Беручи до уваги боковий вітер, за дві години будемо на місці. – Він закрив годинника.

      – Ґровере, а діти у вас є?

      – П’ятеро. І тринадцятеро онуків.

      – А ви часу не гаяли! – засміялась Ешлі.

      – Аякже! Три сини та дві доньки. Наш молодший вже, мабуть, старший за вас. Бене, вам скільки років?

      – Тридцять дев’ять.

      – А вам, Ешлі?

      – Хіба ви не знаєте, що не можна питати леді про її вік?

      – Ну, не можна саджати двох людей на заднє сидіння цього літака, але я вже надто старий, щоб дотримуватися дурних правил. Та і вам там наче непогано.

      – А чому не можна двох? – поцікавився я.

      – Федеральна авіаційна агенція так вважає.

      – Тож це виходить, я переступаю закон? – всміхнулась Ешлі.

      – Спочатку треба розібратися, що таке закон, – буркнув Ґровер.

      – Тобто зі злітної смуги ми підемо не у термінал, а до в’язниці?

      Ґровер розсміявся.

      – Загалом, вони й не знають, що в мене пасажири, тому навряд чи на вас там чекає поліція. Ну а якщо чекає, то я скажу, що ви захопили мій літак, узявши мене в заручники, а потім позиватимуся на вас до суду.

      – А, ну тоді добре.

      – Цей літак не може швидко й високо літати. Так що мені не потрібен повітряний коридор – я літаю за правилами візуального СКАЧАТЬ