Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана. Валентин Чемерис
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана - Валентин Чемерис страница 37

СКАЧАТЬ у збірнику «100 найвідоміших українців», Київ, 2005, в нарисі «Богдан Хмельницький»:

      «Зі спадкоємцем Богдана у неї (мачухи Олени. – В. Ч.) склалися відверто ворожі стосунки. Схоже, ця «степова Олена», як іноді її називали, крім вроди й спокусливості, іншими чеснотами не відзначалася. Коли гетьмана не було в Суботові, вона зі своєю матір’ю розтринькувала його майно. (Казну оббирала разом із своїм коханцем-ключником. – В. Ч.). В 1651 р. після якоїсь незрозумілої історії Тиміш, людина крутої вдачі, за відсутності Богдана наказав стратити її. Проте його стосунки з батьком не погіршилися. Ймовірно, гетьман безпосередньо або ж натяком сам дав таку вказівку. Ходили чутки, що Мотря (себто Олена. – В. Ч.), намовлена єзуїтами, намагалася отруїти Богдана».

      Можливо. Хоча не виключено, що таки був батьків наказ: коханців – хай би хто вони були – повісити.

      Тиміш виконав батькове веління, прислане гетьманом у Суботів із його чергового походу з нарочитим посланцем, і коханців (вони ж крадії, вони ж змовники проти гетьмана, які затіяли вчинити йому лихе) було з наказу Тимоша схоплено.

      За відсутності гетьмана в Суботові всі мали виконувати – і виконували – вказівки й накази його сина, як накази самого гетьмана.

      Отож батьків наказ Тиміш таки виконав. Але якби його й не було, все одно не помилував би гетьманич мачухи Олени, зрадниці та крадійки, яка була для нього зміючкою Оленою з відомої казки «Телесик».

      …Жили собі дід та баба. Вже і старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба. «Хто нашої смерті догляне, що в нас дітей нема?» От баба й просить діда:

      – Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати, ото буде мені хоч забавка.

      Дід спершу не хотів, а баба просить і просить. Послухався він, поїхав, вирубав деревинку, зробив колисочку. Положила баба ту деревинку в колисочку – колише й пісню співає:

      Люлі, люлі, Телесику,

      Наварила кулешику, —

      Iз ніжками, із ручками,

      Буду тебе годувати!

      Колихала-колихала, аж поки полягали вони увечері спати. Встають уранці – аж з тієї деревинки та став синок маленький. Вони так зраділи, що й не сказати! Та й назвали того сина Телесиком.

      Найулюбленішою казкою Тимоша ще за його малолітства була казка «Телесик», що її часто йому розказувала матінка і яку він напам’ять вивчив.

      На все життя Тиміш запам’ятав тихий, лагідний і ласкавий неньчин голос.

      І сам бувало дітям – як дорослим став, – розказував:

      От виріс Телесик і такий став гарний, що баба з дідом не навтішаються з нього. Якось він і каже:

      – Зробіть мені, тату, золотий човник і срібнеє веселочко: буду я рибку ловити та вас годувати!

      От дід зробив золотий човник і срібнеє веселечко, спустили на річку – він і поїхав. Їздить Телесик по річці, ловить рибку та годує діда й бабу… А мати йому їсти носить. Та й каже:

      – Гляди ж, сину, як я СКАЧАТЬ