Хай живе і процвітає Росія з Україною! Росіяни з українцями неподільні!. Сергей Борисович Александров-Снегирь

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Я підійшов і став очікувати черговий кари.

      – Доктор! Я сподіваюся, ви розумієте, про що я хочу з вами поговорити…? -продовжував він.

      Я зробив розумне обличчя. Навіть дуже розумне…

      – Може бути ви мені відповісте, скільки це… може тривати? Адже ви ж… доросла людина і все чудово… розумієте! -продовжував шеф.

      – Так от, я б хотів знати, коли все це закінчиться…?Скільки можна за вами… підчищати хвости?… Що ви про все це… думаєте?…Може бути, ви все-таки поясніть мені, коли прийде кінець всім цим… справах? Недобре!… Треба розуміти! Як по-вашому? Ви чому?…Недобре!…Вас утворили, роботу довірили. А ви? Пам'ятайте, що не Швидка Допомога для вас, а ви для Швидкої Допомоги!…

      Він все ніс пургу на одну і ту ж тему!… Так, адже коли був виїзним лікарем, працював на травматологічної бригаді з фельдшером і ночами нажирался так, що потім виповзав на рак з кімнати відпочинку, доповзав до туалету і робив мимо унітазу!

      А бідний фельдшер їздив за нього один на дзвінки! Та ще й гроші з викликів йому половину віддавав! А я працював на самоті і часто, коли вони робили «ложняки», їздив замість них на вуличні авто і на МКАД, вогнестріли і падіння з висоти… І це під кінець зміни! Але як став Ш-ш-шефом, він все забув! Пішов Ш-ш-шеф в отрицалово!

      Говорили, що він тричі потрапляв на своїй машині в жахливі авто! По п'янці закрутився… І його голову збирали нейрохірурги як Кубик Рубика!… Але керувати Ш-ш-шеф міг від Бога!… Незамінний!… Етилювання мозку не припиняв, особливо на халяву!…

      Коли на дзвінки йому родичі хворих робили закиди за запах спиртного з рота, він пояснював це так:

      – У нас так багато викликів і ми обробляємо руки спиртом! Тому від виклику до виклику спирт не встигає на руках обсохнути! Ось і запах!

      Отже шеф продовжував продовжувати:

      – Ви повинні працювати в повному обсязі! Мені набридло це, нарешті! Скільки можна? Що за справи?… І з якого дива?… Минуло вже той час, коли… А то у вас в очах тільки лічильники для грошей!…

      А хто сказав, що буде легко? За воротами стоїть сюди черга, бажаючих на ваше… місце! Так ось – ідіть і працюйте!…

      Виверження вулкана і землетрус з розладом мови закінчилося… Все це супроводжувалося безпросвітним матом.

      А в цей час мені дали виклик… Я обтрусив з голови попіл і поїхав лікувати людей!

      Є така професія – допомагати людям!…

      А шеф, як завжди, мене з кимось переплутав… Енцефалопатія! Змішаного генезу… І шизофазия!

      Фонди допомоги дітям

      Я не боюся твердити про важливе, про інших подумати страшно!

      – А може вам дати ще й ключ від квартири, де дівки верещать?

      Самий перший фонд «підтримки дітей» заснував Остап Бендер у романі Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців»!

      Але до дітей ці гроші так і не дійшли!..

      Пам'ятаєте, як Остап збирав пожертви і говорив:

      – Втім до дітей, яких я в даний момент репрезентую, СКАЧАТЬ