FакіR. В’ячеслав Васильченко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу FакіR - В’ячеслав Васильченко страница 11

СКАЧАТЬ озвався поряд чоловічий голос.

      Богдан повернувся праворуч – голос долинув звідти. Належав він кремезному високому красеневі років під п’ятдесят в окулярах. Той мав пишну, посивілу в багатьох місцях чорну шевелюру і такого ж кольору густі вуса. Одягнений у сірий з ледь помітною темною смужкою костюм. Без краватки. Слова відлунювали щирістю. Тому відповідь теж прозвучала щиро й привітно:

      – Та… Трохи…

      – Не варто. А давайте я спробую описати ваш настрій… віршем?

      Лисиця не встиг відповісти, як чоловік уже читав:

      Лелечий клин розтанув вдалині,

      Покликавши услід мою надію.

      Вже осінь усміхається мені,

      А я про літо думаю і мрію.

      Я мрію все про той чарівний сон,

      Що милим був таким для нас з стобою…

      А осінь грає тузі в унісон

      Розлуки невблаганною трубою.

      Той кожен звук у серці, наче плач,

      Як голосіння за минулим літом…

      А осінь не змовкає, гра трубач,

      Милуючись пташиним перелітом.

      – І? – очікувально подивився «поет».

      – Приблизно так, – підморгнув Богдан. – Влучили.

      – Намагаєтесь бути в курсі? – кивнув на газету незнайомець.

      – Так. Інколи. Цікаво, чим інші живуть. Особливо в дорозі. І час даремно не гаєш, і шлях коротшає.

      – А я – ні. Хіба що офіційні повідомлення. Решта ж… Сам колись на цих хлібах рисачив. Кухню їхню знаю добре. Наплетуть… Аби тиражі росли. Ну, й гонорари. Горобці стріляні. Казкарів таких ще пошукати…

      – Кожному хочеться жити. І на життя кожен заробляє по-різному. Свого розуму не вставиш. Та все ж краще заробляти так, аніж як оті джентльмени, що залишили донечку тутешнього мільйонера без усіх коштовностей. Цієї ночі в готелі «Пергамос». До речі, я теж там ночував. Не надто шикарний, як на мільйонерку, готель.

      І Богдан прочитав уголос усе, що читав до цього. Незнайомець теж тепер «у курсі».

      – З таким татусем торби на плечі не почепить. Будьте певним. Навіть якщо вкрали геть усе. Купить нове.

      – Це хвилює мене найменше, – серйозно мовив Лисиця. – То, врешті, – їхні проблеми. Просто тут є принаймні дві дивні обставини. Перша – чому міс Пенелопа, маючи розкішний дім, ночує у зовсім непримітному готелі. Правда, з іншого боку, це можна ніби й просто пояснити: вирішила провести ніч із красунчиком, заховавшись якнайдалі від чужого ока. Хоча могла й банально посердитись із рідними. Показати гонор. Тут для імпровізацій поле широке. Тому ставимо три крапки. І по-друге. Чому донька мільйонера мала з собою усі коштовності? Сподіваюсь, не для того, щоб ще більше подобатись коханцеві. А може – це всього-на-всього лиш завбачливий тактичний хід у грі на батькових нервах? Хтозна. І знову три крапки. Зупиняюся на них. Далі хай ідуть слідчі. Нагороду ж обіцяють чималеньку.

      Незнайомець у сірому костюмі з неприхованою СКАЧАТЬ