Название: FакіR
Автор: В’ячеслав Васильченко
Издательство: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
Жанр: Современные детективы
isbn:
isbn:
Богдан повернувся праворуч – голос долинув звідти. Належав він кремезному високому красеневі років під п’ятдесят в окулярах. Той мав пишну, посивілу в багатьох місцях чорну шевелюру і такого ж кольору густі вуса. Одягнений у сірий з ледь помітною темною смужкою костюм. Без краватки. Слова відлунювали щирістю. Тому відповідь теж прозвучала щиро й привітно:
– Та… Трохи…
– Не варто. А давайте я спробую описати ваш настрій… віршем?
Лисиця не встиг відповісти, як чоловік уже читав:
Лелечий клин розтанув вдалині,
Покликавши услід мою надію.
Вже осінь усміхається мені,
А я про літо думаю і мрію.
Я мрію все про той чарівний сон,
Що милим був таким для нас з стобою…
А осінь грає тузі в унісон
Розлуки невблаганною трубою.
Той кожен звук у серці, наче плач,
Як голосіння за минулим літом…
А осінь не змовкає, гра трубач,
Милуючись пташиним перелітом.
– І? – очікувально подивився «поет».
– Приблизно так, – підморгнув Богдан. – Влучили.
– Намагаєтесь бути в курсі? – кивнув на газету незнайомець.
– Так. Інколи. Цікаво, чим інші живуть. Особливо в дорозі. І час даремно не гаєш, і шлях коротшає.
– А я – ні. Хіба що офіційні повідомлення. Решта ж… Сам колись на цих хлібах рисачив. Кухню їхню знаю добре. Наплетуть… Аби тиражі росли. Ну, й гонорари. Горобці стріляні. Казкарів таких ще пошукати…
– Кожному хочеться жити. І на життя кожен заробляє по-різному. Свого розуму не вставиш. Та все ж краще заробляти так, аніж як оті джентльмени, що залишили донечку тутешнього мільйонера без усіх коштовностей. Цієї ночі в готелі «Пергамос». До речі, я теж там ночував. Не надто шикарний, як на мільйонерку, готель.
І Богдан прочитав уголос усе, що читав до цього. Незнайомець теж тепер «у курсі».
– З таким татусем торби на плечі не почепить. Будьте певним. Навіть якщо вкрали геть усе. Купить нове.
– Це хвилює мене найменше, – серйозно мовив Лисиця. – То, врешті, – їхні проблеми. Просто тут є принаймні дві дивні обставини. Перша – чому міс Пенелопа, маючи розкішний дім, ночує у зовсім непримітному готелі. Правда, з іншого боку, це можна ніби й просто пояснити: вирішила провести ніч із красунчиком, заховавшись якнайдалі від чужого ока. Хоча могла й банально посердитись із рідними. Показати гонор. Тут для імпровізацій поле широке. Тому ставимо три крапки. І по-друге. Чому донька мільйонера мала з собою усі коштовності? Сподіваюсь, не для того, щоб ще більше подобатись коханцеві. А може – це всього-на-всього лиш завбачливий тактичний хід у грі на батькових нервах? Хтозна. І знову три крапки. Зупиняюся на них. Далі хай ідуть слідчі. Нагороду ж обіцяють чималеньку.
Незнайомець у сірому костюмі з неприхованою СКАЧАТЬ