Название: Альбінос, або Ідеальний текст
Автор: Сергій Мисько
Издательство: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
Жанр: Ужасы и Мистика
isbn:
isbn:
– Ви, як поетка поета, мене зрозуміли. А згадане вами ідеальне твориво сповістить нарешті всім про все і ні про що одночасно.
– Можливо. Таке пояснення теж має право на існування.
– Чи то пак, це просто чистий аркуш паперу на якому потенційно може розміститися будь який варіант тексту.
– Не мели дурниць. Хоча, проблема не в тобі. Даруй за відвертість… Ти ще зелений та тугий. Не стиглий. Текст має певні ознаки. Одна з яких: наявність орфографічних знаків на якомусь носії. В нашому випадку, на папері. Але, якщо тебе ваблять інші носії. Будь ласка. Ніхто не закине зайвого, навпаки.
– Можна поставити одну, але масну крапку на чистому аркуші. Багатозначну і красномовну.
– Я це вже проходила свого часу. Хибний шлях.
– Даруйте… Так, бовкнув аби що. До речі, як вам моє твориво. Чи далеко воно від вашого розуміння так званого ідеального тексту.
– Та бовкай, бовкай. – Вона зненацька підстрибнула майже торкнувшись тім’ям стелі і лягла на підлогу. – Вибач, прихопило спину. Може колись і вилізе із тебе путяще та варте уваги. Не знайома з усім твоїм творчим доробком, але достатньо й цього шедевру. Шикарний верлібр. Англійською це звучатиме майже вишукано, – Вона на мить закрила очі в спробі перекласти щойно почуте.
– Дійсно. Аби. Аби виказати свою схвильованість. Я такого ще не чула. Браво. Ні, дійсно. Щось в цьому є. Звісно, якщо ти не прагнув мене якимось чином образити.
– Ні в якому разі. Навпаки. Я прагнув. Вірніше, це відбулося спонтанно і тільки опісля я почав вважати, що це я сам спромігся.
– Але зауважу. Не переоцінюй своїх можливостей. Ідеальний текст підступний і аж занадто недоступний. Скоріше ти виглядатимеш посміховиськом в очах твоїх близьких і знайомих.
– Перепрошую. Що ви. Ні в якому разі.
– Заладив оце своє: ні в якому разі. Таке іноді трапляється. Він іноді може бути твоїм найліпшим другом. А ще конче необхідно і вкрай важливо визначитися зі своїм ворогом. Він має бути. Обов’язково.
– Не знав. Досі в мене не було ворогів. Та й навіщо?
– Без ворога не буде діла зовсім. Тільки не обирай заяложений стандарт – мій ворог – це я сам. Це має бути щось чи хтось незвіданий і грізний.
– Я вже знаю. Для мене без варіантів. Кохання мій ворог. Любов.
– Він продовжував гру і знову збрехав. Можливо під впливом сьогоднішнього наміру порвати стосунки з Лількою. Якби ж то знати Тарілці, що доля зіграє з ним самим злий жарт аби не патякав бозна що.
– Це дійсно вартий ненависті ворог. Перемогти його ще нікому не вдавалося. Ти ризикуєш і дуже сильно.
Її перервав стукіт у вікно. Шибка в рамі ледь не вилетіла від наполегливих спроб, перервати їхню розмову. Це були брати Гудими. Їм набридло перекурювати і чекати, бо ж вони збиралися йти на пляж попити пивка. Їхні веснянкуваті пики СКАЧАТЬ