Альбінос, або Ідеальний текст. Сергій Мисько

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вдавано незадоволене буркотіння, вона облизувала губи. завжди так робила, коли відчувала кайф від якогось процесу. Наразі цим кайфом був лік грошей. Але вона вже втомилася і було помітно, що номінал монет її вже мало цікавить.

      Привезена мала клопіт здавати житло студентам медичного коледжу. Попри досить таки не погану і не досить хорошу, а, як вона сама вказувала при розмові з колегами по роботі: більш-менш пристойну зарплату вчителя; їй не вистачало на поточні витрати. Тобто життя для неї виписувало індивідуальний кошторис. Додаткові розходи на боротьбу з невидимим ворогом, що причаївся в її організмі і повсякчас волів перемогти… А ще допомагала доньці. Вона сама виховала аж трьох доньок. Дві вже дорослі, заміжні і дають собі раду. Але менша Зоряна ще потребували фінансової підтримки, бо навчалися в обласному центрі на ветеринара. Чоловіка в неї з роду віку не було. Холостячка. Всі діти від різних, випадкових партнерів.

      – Ви рахуйте, рахуйте. А то прорахуєтеся, – підкинув Костя. – Підрахунок любить тишу, як кажете ви і наш математик Борис Іванович.

      Славко хотів було привітатися, як за звичай, вигукнувши: «Привіт лунатикам». Але Костик застережливо притулив вказівного пальця до губ і засичав:

      – Ц-с-с-с.

      – Дев’яносто. Скільки там? Не дай боже збилася. А разом це. А скільки ж було? Три купки, а в кожній купці по. Чи навпаки? Знову про корову. Хто там ще? – Вона повернула голову в бік Тарілки.

      – Дев’яносто дев’ять. А далі сто. – випалив Вадик. – Все точно копієчка в копієчку. До гадалки не йдіть…

      – Сто? Грець з вами. Хай сто, бо я вже втомилася. Ніби все. Всі вільні, – менторським тоном заявила Привезена. – О, Славунчик-красунчик, прийшов. Стоїш, мовчиш. Вітатися тебе не вчили?

      Славко нарешті відчув «шпарину» в насиченому спілкуванні цієї строкатої компанії і випалив:

      – Доброго ранку, вечора, дня, тощо. Яка пора доби вам найбільш до вподоби? Я милувався процедурою підрахунку. Чарівне дзеленькання. Навіть, ба більше, мелодія! Неперевершено. Мене захопило. Мене відвідало. Хоч віршика про гроші складай. Наприклад. Гроші, як воші. Воші, як гроші. Ніби хороші і ніби шкідливі. Коли вошей багато свербить голова. Коли грошей багато – пуста голова. Ого.

      У вікно забарабанив дощ. Отак зненацька, серед ясного, сонячного неба.

      – О, з неба капотить, – сумно констатував Вадик. – Сліпий дощик.

      – Хай іде. На нього земля є, – заявила Привезена. – Що це було? Невже вірш, Славку?

      Тарілка нещодавно дізнався, що вчителька, на додаток до всіх чеснот, ще й поетеса. Красномовний псевдонім Абпорт, свідчив про неабиякий творчий потенціал і нестандартний підхід до справи віршоскладання.

      Славку випадково потрапила до рук місцева газетка з публікацією поезій цієї неординарної жінки, яка вдома полюбляла носити навиворіт сукні й халати. Навіть зимове пальто, яке їй дісталося разом з іншими речами у спадок, згідно заповіту, від двоюрідної СКАЧАТЬ