У печалі є крила. Макс Портер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ природною та окультуреною, між стерв’ятницькою та філософською сутностями Крука, між його іпостассю богині цілісного буття та чорною плямою, між Круком та його пташиністю триває постійний захопливий обмін. Мені здається, що цей обмін – те саме, що й обмін між життям і горюванням, між тоді й тепер. Я можу багато чого навчитися в Крука.

      Хлопці

      Тато пішов. Крук у ванній, де він часто буває, тому що йому подобається акустика. Ми прилипли до зачинених дверей і слухаємо. Він говорить дуже повільно, дуже чітко. Звучить старомодно, як голос на татових платівках Ділана Томаса. Він каже РАПТОВА. Каже ТРАВМА. Каже Спровокована… відхаркується, спльовує і пробує знов: СПРОВОКОВАНА. Він каже РАПТОВА ЗМІНА ТРИВОЖНОГО СТАНУ, СПРОВОКОВАНА ТРАВМОЮ.

      Тато повертається. Крук змінює платівку.

      Крук

      Вдивляюся в нікуди, хвилююче тривожний. Вітаю, таю, чик-чик, чик-чик, що це за лазурово-іржаві монети мого вирізаного силуету? Дозволь мені покрити потріпотіти подуріти бух стук і раз стук, і два, діти без мами в моїй пастці на моїй гілці, киплять в окремих панчохах. Продекламуй це, покачай на язиці, покрути це, виплюнь і спали це. Оох, тиск!

      Мусиш репетирувати, мусиш менше клясти. Благородство природи, хаха кар, хаха чик, краще не треба.

      (Я роблю це, вивергаю якусь нескладну воронячу маячню для нього. Думаю, він почувається магічним, як Стоунгендж, коли чує, як до нього промовляє пташиний дух. Я згоден на все, аби допомогти йому з цим впоратися).

      Мегаліт!

      Частина друга

      Захист гнізда

      Тато

      Чотирнадцять місяців на те, щоб закінчити книгу для «Парентезіс прес»: «‘Крук’ Тома Г’юза на канапі: хижий аналіз».

      Мій розхристаний видавець з Манчестера надсилає мені підбадьорливі повідомлення й каже, що зрозуміє, якщо писати книгу для мене зараз буде занадто. Ми погодилися, що книга відповідатиме назві. Що я трохи потовчуся довкола. В «Парентезіс» сподіваються на те, що ця книга привабить усіх охочих до археологічних досліджень у житті Теда й Сильвії. Ми погодилися, що книга буде не про них. Ми нехтуємо обговореннями її змісту.

      Щоразу, коли я дивлюся на свої нотатки, в моєму кабінеті з’являється Крук. Часом він зіщулюється на підлозі, зіпершись на одне крило (Дивися! Я Венера з Корвіно![2]), часом всідається мені на плече з порадами (Думаєш, це справедливо щодо Баскіна[3], серйозно?). Здебільшого він із задоволенням сидить згорнувшись на кріслі, тихо читає й сопе. Гортає альбоми й збірки поезій, ахаючи від захвату й зітхаючи. Часу на романи в нього немає. Історичні книжки він бере лише для того, щоб обізвати відомих людей виродками чи полаяти церкву. Він насолоджується читанням мемуарів і був радий відкрити для себе книгу про шотландську жінку, що приручила грака[4].

      Крук

      Жив собі один птах, яких сидів із дітьми: назвемо його Крук. Він читав забагато російських казок (лінивий хлопчик горить, Баба-Яга виє, чесний царевич усіх переміг), та попри це був дипломованим і акредитованим доглядальником, СКАЧАТЬ