Протистояння. Том 2. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ чи поламаних паличках, а по обгортках від шоколадок «Пейдей». Ну, ми не повністю йшли вашим маршрутом. Ми завернули на північ біля Ґері, штат Індіана, бо там була пекельна пожежа, де-не-де ще не згасла. Наче в місті всі баки з нафтою на хрін повибухали. Хай там як, а ми у процесі підібрали Суддю, зупинилися біля Гемінгворд-Гоума – ми вже знали, що вона звідти поїхала, – сни, розумієш, – але ми все одно хотіли побачити це місце. Кукурудза… гойдалка з шини… ти розумієш, про що я?

      – Так, – тихо промовила Френні. – Так, я розумію.

      – І в мене весь час дах їхав, я все думав, що ж буде, чи на нас якась банда на мотоциклах нападе, чи вода скінчиться, чи не знаю.

      – У моєї мами була така книжка, від бабусі дісталася чи щось таке. Називалася «Його слідами». І там були всякі історії про людей зі страшними проблемами. Здебільшого етичними. І автор книжки каже, що розв’язати будь-яку проблему можна спитавши: «Що зробив би Ісус?» Від цього одразу розвіюються всі тривоги. Знаєш, що я собі думаю? Це дзенське питання – узагалі не питання, а спосіб прочистити голову, на зразок сказати «ом» і подивитися на кінчик носа.

      Френ усміхнулася. Вона уявила собі, що би про таке сказала її мати.

      – То коли я починав себе накручувати, Люсі – моя дівчина, я тобі казав? – от Люсі мені казала: «Ану швидко, Ларрі, постав питання».

      – Що зробив би Ісус? – усміхнулася Френ.

      – Ні. Що зробив би Гарольд? – серйозно відповів Ларрі. Френ просто остовпіла. Вона просто-таки захотіла опинитися поряд, коли Ларрі справді зустріне Гарольда. Як він зреагує?

      – Ми розбили табір на фермі, і одного дня в нас справді майже скінчилася вода. Там був колодязь, але воду з нього набрати було неможливо – без електрики насос не працював. І Джо – тобто, вибач, Лео, його насправді звати Лео – от Лео усе ходив навколо мене і казав: «Ларрі, пити, дуже пити хочу». Я від цього просто здурів. Відчув, як напружуюся, що ось-ось його стукну. Отакий я молодець, еге? Готовий вдарити нещасну дитину. Але людина не за одним махом міняється. До мене це довго доходило.

      – Ти їх усіх цілими довіз із самого Мейну, – сказала Френні. – А в нас один загинув. Апендицит. Стю пробував зробити операцію, але не вдалося. Так що, Ларрі, загалом, у тебе дуже непогано вийшло.

      – У нас із Гарольдом, – поправив він. – От Люсі й казала завжди: «Швидко, Ларрі, став питання». Я так і робив. Там був вітряк, який підіймав воду до хліва. Крутився як слід, але в хліві вода не йшла. То я відкрив здоровий ящик під вітряком і побачив, що головний вал вискочив зі своєї дірки. Я його назад поставив – і готово! Води скільки хочеш. Холодна, смачна. Завдяки Гарольду.

      – Завдяки тобі. Там же Гарольда не було, Ларрі.

      – Так у мене в голові він був. І ось я тут і привіз йому вина й цукерок, – він скоса глянув на неї. – Ну, розумієш, я гадав, ніби він твій мужик.

      Вона похитала головою і подивилася на складені руки.

      – Ні, не він… не Гарольд.

СКАЧАТЬ