Название: Білі зуби
Автор: Зеді Сміт
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Зарубежная образовательная литература
isbn: 978-617-12-3767-4, 978-0-241-13997-X, 973-617-12-3360-7, 978-617-12-3766-7
isbn:
– Так, так, так, – він знервовано відштовхнув її, неначе відганяючи муху, – я ж і сам можу впоратися, ти знаєш.
– Я знаю.
– То чоловіча робота.
– Так, так. Я знаю… я не мала на увазі…
– Послухай, Кларо, просто не стій у мене на дорозі і я все зроблю, окей?
Клара дивилася, як він закасує рукави й знову береться до столика.
– Якщо ти справді хочеш чимось допомогти, люба, то починай заносити в дім свій одяг. У тебе його стільки, що в ньому можна втопити цілий довбаний крейсер. Я поняття не маю, як ми все те помістимо в такому малому приміщенні.
– Я вже казала, ми мужемо пуловину викинути, як то треба.
– Я цього не казав. Не казав же, так? Як там наш комод? Це був чоловік, ніколи не здатний прийняти рішення, не здатний визначити свою позицію.
– То саме: як тубі він не пудобається, ту хай йуго заберут назад. Я купила йуго, бо мені видавалос’, шо він тубі пудобається.
– Слухай, люба, – сказав Арчі, насторожившись, що вона підвищила голос, – то ж все-таки були мої гроші, то було б гарно запитати і мою думку.
– Чулувіче! Та то ж тіко кумод! І він червоний! А червоний – то червоний і червоний. Чуто тебе вже нервує червоний?
– Я просто намагаюся, – почав Арчі, понижуючи голос до хрипкого шипіння (улюблена голосова зброя всіх домашніх воєн: щоб не чули діти/сусіди), – я лише хочу трішки додати стильності цій оселі. Послухай, це ж наше нове життя, добрий район… давай не будемо сваритися. Давай кинемо монетку; отже, якщо випаде королева – цей комод лишається, якщо герб, то…
Справжні коханці можуть хтозна-як сваритися, але вже за секунду вони знову кинуться одне одному в обійми; більш досвідчені – перше підуть сходами в кімнату нагорі і вже лише там перестануть сердитися. Якщо відносини на межі повного розриву, то перш ніж виникне спонука повернутися до своєї половини – бажання допомогти, якийсь спогад про дотик дитячої руки чи тепле переживання, – ображені чоловік чи жінка можуть опинитися за два квартали униз по вулиці, а то й за дві країни на схід від місця сварки. За цією шкалою Ріхтера Клара щойно починала по-справжньому дратуватися. Вона повернулася до воріт, зробила два кроки і зупинилася.
– Королева! – закричав Арчі, здається, навіть без видимого обурення. – Комод залишається! Бачиш? Не так уже й важко було знайти рішення.
– Я не хтіла сваритися, – вона повернулася до нього обличчям, наново вирішивши пам’ятати про свій борг перед ним, – ти сказав, що Ікболи прийдуть на обід, то я просто думала… якшо вуни схочуть, шуби я гутувала їм каррі – тобто я вмію гутувати каррі, – але то мій спосіб гутувати каррі.
– Та перестань, вони зовсім не такі індуси, – роздратовано сказав Арчі, котрий і припустити не міг такого СКАЧАТЬ