Дюна. Френк Герберт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Ти так само міг запідозрити й мене, – сказав Пол.

      – Вони мають думати, що досягнули успіху, – сказав Герцог. – Вони повинні вважати, що я такий бовдур. Усе має виглядати по-справжньому. Навіть твоя мати не повинна знати, що це все облуда.

      – Але, сер! Чому?

      – Реакція твоєї матері не повинна бути награною. О, вона має хист до неймовірного лицедійства… але надто багато стоїть на кону. Я сподіваюся, мені вдасться вивести зрадника на чисту воду. Має здаватися, що мене повністю надурили. Доведеться завдати їй болю, аби вона не зазнала ще більших страждань.

      – Навіщо ви все це розповідаєте мені, батьку? Що, як я прохоплюся?

      – У цьому питанні вони за тобою не стежитимуть, – відповів Герцог. – Ти збережеш секрет. Ти мусиш.

      Він пройшов до вікна й продовжив, не обертаючись.

      – Якщо раптом зі мною щось трапиться, ти зможеш розказати їй правду, що я ніколи, на жодну мить не сумнівався в ній. Я хотів би, щоб вона це знала.

      Пол розпізнав у словах батька думки про смерть і швидко заговорив:

      – З вами нічого не трапиться, сер.

      – Помовч, сину.

      Пол дивився на батькову спину, помічаючи втому, що проходила крізь нахил шиї, лінію плечей і повільність рухів.

      – Ви просто втомилися, батьку.

      – Так, утомився, – погодився Герцог. – Морально втомився. Напевно, меланхолійне виродження Великих Домів вплинуло й на мене. А колись же ми були такими сильними людьми.

      Пол заговорив швидко, з люттю:

      – Наш Дім не вироджується!

      – Справді?

      Герцог обернувся обличчям до сина, продемонструвавши йому темні кола під суворими очима та цинічний вигин губ.

      – Мені слід було одружитися з твоєю матір’ю, зробити її моєю Герцогинею. Однак… мій парубоцький статус дає надію деяким Домам, що завдяки їхнім готовим до шлюбу донькам ми станемо союзниками. – Він знизав плечима. – Тож я…

      – Мати вже пояснила мені це.

      – Ніщо не дає лідерові більшої відданості, ніж атмосфера бравади, – сказав Герцог. – Тож я її й культивую.

      – Ти добре керуєш, – заперечив Пол. – Гарно правиш. Люди люблять тебе й охоче підуть за Герцогом Лето.

      – У мене одні з найкращих корпусів пропаганди, – Герцог знову повернувся до котловини. – Тут, на Арракісі, в нас більше можливостей, ніж могла уявити собі Імперія. Хоча іноді я думаю, що нам краще було втекти, стати відступниками. Часом я хочу, щоб ми безіменно розтанули серед людей, стали менш вразливими до…

      – Батьку!

      – Так, я втомився, – сказав Герцог. – Ти знав, що ми використовуємо осад із прянощів як сировинний матеріал і вже збудували власну фабрику з виготовлення фільмоплівок?

      – Сер?

      – Нам не повинно бракувати плівки, – сказав Герцог. – Як іще ми заповнимо села та міста нашою інформацією? Люди мають знати, як добре я правлю ними. А як вони довідаються, якщо їм про це не розповідати?

СКАЧАТЬ