Безчестя. Джон Максвелл Кутзее

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не варто було мені цього казати. Вордсворт – один із моїх учителів.

      Це правда. Скільки він себе пам’ятає, гармонії «Прелюдії» завжди відлунювали в ньому.

      – Можливо, наприкінці курсу я більше цінуватиму його. Можливо, він сподобається мені більше.

      – Можливо. Але мій досвід підказує, що поезія або промовляє тобі щось із першого слова, або не промовляє взагалі. Це спалах відвертості і спалах взаємності. Як блискавка. Як мить, коли закохуєшся.

      Як мить, коли закохуєшся. Невже молодь ще й досі закохується чи цей механізм вийшов з ужитку, став непотрібним, дивакуватим, як парові двигуни? Він не в курсі подій, відстав від часу. Судячи з того, що він знав, закоханість могла вийти з моди і знову повернутися на сцену з півдюжини разів.

      – А ви пишете вірші? – запитує він.

      – Писала, коли була школяркою. Вони були не надто вдалими. А тепер у мене немає на це часу.

      – А як щодо пристрасті? У вас є якісь літературні пристрасті?

      Вона насуплюється, зачувши незвичне слово.

      – На другому курсі ми вивчали Адрієнну Річ[13] і Тоні Моррісон.[14] А ще Еліс Вокер.[15] Тоді я страшенно зацікавилася. Але не можу достеменно назвати це пристрастю.

      Отже, вона – не надто пристрасне створіння. А може, обрала шлях манівцями, аби попередити його, щоб не набридав?

      – Я збираюся влаштувати сяку-таку вечерю, – каже він. – Приєднаєтеся до мене? Усе буде надзвичайно скромно.

      Схоже, вона вагається.

      – Ну ж бо! – наполягає він. – Скажіть «так»!

      – Гаразд. Але спочатку мені потрібно зателефонувати.

      Телефонна розмова триває довше, ніж він очікував. Він чує, як долинає з кухні бурмотіння, помережане паузами.

      – Які у вас плани щодо кар’єри? – питає він згодом.

      – Драматургія та дизайн. Я пишу свою дипломну роботу в театрі.

      – А чому ж тоді обрали курс романтичної поезії?

      Мелані замислюється, наморщивши носа.

      – Здебільшого я обрала його через атмосферу, – озивається вона врешті. – Я не хотіла знову братися за Шекспіра. Його вже вчила торік.

      Приготована ним вечеря справді скромна: тальятеле[16] з анчоусами під грибним соусом. Він дозволяє їй порізати гриби. Решту часу вона сидить на ослінчику й спостерігає, як він готує. Вони вечеряють у вітальні, відкривши другу пляшку вина. Мелані їсть без упину. Здоровий апетит для такої стрункої дівчини.

      – Ви завжди готуєте самі? – запитує вона.

      – Я живу один. Якщо сам не приготую, ніхто не приготує.

      – Ненавиджу готувати. Гадаю, мені варто навчитися.

      – Чому? Якщо ви справді ненавидите це, поберіться з тим, хто вміє готувати.

      Удвох вони уявляють собі цю картину: юна дружина в незугарному одязі та крикливих прикрасах уривається до вхідних дверей і нетерпляче принюхується; чоловік, СКАЧАТЬ