Оріон Золотий. Театр (збірник). Іван Драч

Чтение книги онлайн.

      Був і я маленькою сірою пташкою,

      Аж поки дітей не пізнав, як райдугу,

      Коли є щось в мені і доброго – все від дітей!

      Від найяскравішої райдуги людства.

      Ти знаєш, скоро буде тридцять п’ять літ,

      Як я вчителюю… Поранення,

      Осколки біля серця;

      Всі суперечки, всі бої мої —

      Яка нікчемна і мала біда моя

      Поряд з великим щастям – бути з дітьми!

      Ну що, знайшли, за чим приїхали?

      Знайшов щось більше.

      Шукав я правду – істину знайшов.

      Ця істина – красива, наче казка.

      Вона – з Кімнати Казки.

      І на щоках у істини – дві ямочки,

      Я не жартую, Вчителю.

      Перебування тут, у Павлищанах,

      Мене переконало ось у чому.

      Даруйте, мені все-таки здавалось,

      Що вашій всеохоплюючій системі

      Бракує трохи… твердості.

      Хотіли симбіозу ви?

      Тепер я просто переконаний,

      Що жорсткість неможливо вводити

      В стосунки вчителя й дітей.

      Так, саме так. Я радий,

      Що ви самі прийшли до цього висновку

      З допомогою Януша Корчака і… Мар’яни.

      З вашою допомогою, Вчителю.

      Жорсткість – це страшна бацила!

      У неї величезні інерційні сили.

      Вона саморозкручується – немає впину.

      І жорсткість в масці вимогливості

      Розмножується міріадами.

      І найпростіша логіка завершується:

      Жорсткість жорстокістю стає…

      Що за прокляття! Ти чого прийшов,

      Ти знов прийшов до мене, кате мій.

      Ти кажеш – вбив мене осколками своїми,

      Ти кажеш – вже не виживу, проклятий.

      Я, Функе, я забрав у тебе сина,

      Ніколи він уже твоїм не буде,

      Дорога йому інша – не твоя.

      Він марить.

      Поцілуй мене, Вальтере! Тут, при ньому.

      Тепер пішли. Хай заспокоїться.

      Мене ти переслідуєш повсюди,

      Гер Функе, ти розставив щупальці на мене

      То там то тут. Але щоб зашморгом

      Обняти Віру, потім цілуватись.

      І де я? СКАЧАТЬ