Свята Марійка. Зінаїда Луценко
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Свята Марійка - Зінаїда Луценко страница 8
Название: Свята Марійка
Автор: Зінаїда Луценко
Издательство: Фолио
Жанр: Современная зарубежная литература
Серия: Українська жіноча проза
isbn: 978-966-03-7561-1
isbn:
– Ти дружиш із бабою Параскою, от що! – зненацька розреготалась Кеті.
І Мірра спочатку несміливо, а потім голосніше й голосніше – і собі за нею розсміялась.
– Баба Параска! Ой, не можу-у-у-у!!! Я сиджу, а тут: мене звуть Параска! Оце бренд!
– Я ще й не те тобі скажу, Кеті! – либонь, хильнувши зайвого, Мірка плутала язиком. – У цієї, як ти кажеш, баби Параски, є чоловік, учитель фізкультури, до речі! Він – як античний бог Аполлон! Такий красивий! Високий, стрункий, чорнявий! А м’язи які… Аж грають під сорочкою!
– Та ти що?! Можна вмерти!
– І щоб ти знала… мабуть, цей бог накинув на мене оком!
– Воно й не дивно!
– Тільки ж ти ні-ні, нікому, гаразд? Бо Параска як дізнається, почне ще ревнувати…
– А ти часом не той? Із ним…
– Та де! Моє руде опудало такого не допустить. Хоча… деякі плани є.
– Як ти про свого Вітьку!
– Бо він рудий! А я рудих не люблю!
– То чому заміж за нього йшла?
– А за кого, Кеті? За кого було йти, га?
– Та не випендрюйся, Белло, ти ж у свого Вітьку по вуха закохана була!
– Була! Так, була! А тепер добре роздивилася і…
– Перебирати стала? Тепер тобі Аполлона подавай?
Жінки почали голосно та п’яно реготати.
Баба Параска…
У власній квартирі вона довго не могла знайти для себе місця. Заходила до ванної, потім – з невидющим поглядом брела на кухню. Аж поки Андрій не ухопив Параску в обійми:
– Ти чуєш?! Наша команда перемогла! Їдемо на всеукраїнські змагання, Парасю, моя люба!
І їй відлягло.
За два дні у Віктора мав бути день народження, зазвичай вони відзначали це свято разом. Закривши кав’ярню для відвідувачів на вечір – танцювали там до самого ранку. Так мало бути й цього разу.
Як Параска не намагалася, але заспокоїтися їй не вдавалось – із Міркою вони не бачились, але слова подруги кожної хвилини дзвеніли у вухах.
І от у визначений час із букетом у руках – Параска й Андрій зайшли до зали. За накритим столом сиділи гості – Мірчині та Вікторові батьки, сестри, куми – пили за здоров’я.
Як Параска не намагалась, але видушити із себе посмішку не змогла. Так, понуро, й сиділа біля Мірки. Нікого бачити не хотіла.
Як же вона любила раніше танцювати!
А тепер…
Гості уже стрибали під гучну музику, а вона все товкла в голові: я стара, стара, стара! І порівнювала себе із Міркою: не рівня…
– Ну що ти, Параско, ходімо? – тягнув її Андрій за руку.
– Ти йди, мені щось трохи недобре, – відмовилась Параска.
А коли чоловік танцював, рвала серце: він дійсно був надто красивий… як для неї. І увесь час увивався біля Мірки, дивився на молоду подругу телячими очима! І вона перед ним трясла грудьми…
Дійсно…
А СКАЧАТЬ