Вогняна зима. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

      – Я щодня вірю. І тобі раджу. Порохова бочка цей Майдан.

      – У сенсі? Боїшся – рвоне?

      – Підірвуть ізсередини. Свої ж, ось що страшно. Один раз розслабляться… Ми один раз дамо слабину, щось пропустимо повз вуха – і гаплик. Удруге це все, – трудовик обвів рукою задимлену й засніжену площу, – уже не зібрати.

      – Зібрали ж. Удруге, – нагадав Котя. – Правда, я тоді не був, у нуль четвертому році. Там кричали за політиків. Я їх не дуже. Ніхто не подобається.

      – А я – був! Он там, – Юрій повернувся, показуючи в бік мерії, – стояв наш намет. Написав заяву, відпустка за сімейними обставинами. Нічого, підмахнули, у нас у школі директорка бойова, дід був політв’язнем. І скажу тобі, зараз – не те. Тому, вважай, люди вийшли вперше. Кожен сам за себе. Можна так сказати?

      – Можна, – легко погодився Котя. – У такому разі не бійся, вийдуть знову й знову. Саме тому, що кожен за себе. Спільний ворог гуртує дуже різних людей, так і знай. А взагалі, думай головою – сьогодні ніхто нікого не розганятиме. Так, дрочать. Лякають. Завертають поганку. Деза, ти правильно сказав.

      Шевель зупинився, ступив півкроку вбік. Тепер дивився на Котю підозріло, ніби враз відчувши в ньому провокатора.

      – Чому?

      – Тому. Новини слухаєш?

      – І дивлюся. До чого тут новини?

      – Америкоси в Києві, – пояснив Котя. – Офіційна делегація. Як ти це собі уявляєш – ці приїхали мирити, розбиратися, домовлятися. Ті жлоби, – тепер була його черга кивати в сторону Банкової, – бояться не так дихнути, аби не зіпсувати повітря. Вони ж у нас типу не піддаються на провокації радикалів, котрі баламутять обдурених громадян! І тут раз – силова акція! Повір мені, Юрку, – зачищатимуть наступної ночі після того, як американці звідси заберуться. А оті крикуни під партійними прапорами допоможуть.

      – Кому?

      – Ментам, беркутам. Усім. Ударять ізсередини. Бо хтось про щось домовиться, якісь закони переграють, Росія щось собі виторгує. Думаєш, американці – просто так? Вони посередники, Юрку. Напряму ж ніхто з таким, як Янукович, не говоритиме. Себе не поважати.

      Трудовик знизав плечима.

      – Я так глибоко в політику не лізу.

      – Я теж. Повіриш – не ходив голосувати. Забивав. Нема за кого. І все одно потрібні цифри домалюють.

      – Тю! Я завжди ходив!

      – І хоч раз вигравав той, за кого ти ставив хрестика?

      Помовчавши трохи, Шевель видушив з себе, ніби зізнавався в чомусь паскудному:

      – Один раз. Ющенко. І то…

      – Бачиш! – Котя від радості навіть потер руки. – Значить, ти не віриш їм так само, як і я! І не дарма боїшся вибуху зсередини. І всі бояться. Бо розпустити народ треба ще до Нового року, зробити це слід красиво. Аби всі були якщо не задоволені, то в усякому разі – не сильно ображені. Про це зараз і домовляються. Тому зачистка, повторюся, буде, але не зараз. І не така, як учора. Ніхто не кидатиме сюди спецназ.

      – А СКАЧАТЬ