Вогняна зима. Андрій Кокотюха

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ наплічник за ручку, смикай, ось тобі й полонений.

      Та коли відчув – тиснуть, відсовують до тротуару, і далі – до підмурованого пагорба, зрозумів: довкола нема жодного свого. Лише чоловіки зі стрічками та рюкзаками, над чиїми головами теліпаються розгорнуті прапори.

      Коновал не злякався.

      Не бачив, кого тут боятися.

      Завченим, відпрацьованим сотні, як не тисячі разів за час служби, рухом виставив перед собою прямокутний щит.

      Відгородився від нападників.

      Потім потіснив їх.

      Голосно вигукнув, намагаючись перекричати загальне гудіння:

      – Розійшлись! Не провокуйте! Ідіть геть, я сказав!

      Молодого, у каптурі та в’язаній шапочці, уже не було. Навпроти виріс вусань, здер із голови шапку, закричав, дивлячись просто на щит:

      – Ти будеш стріляти? Кажи – є наказ? Ти стрілятимеш у своїх?

      – Сам застрелься! – гаркнув Коновал. – Не провокуйте! Розійшлися, з дороги геть!

      – Ясно! – вусань махнув шапкою, повернувся до натовпу боком. – Він готовий стріляти! Вони всі готові стріляти! Ганьба!

      – Ганьба! Ганьба! – дружно й злагоджено підхопили довкола.

      Тут же молодий голос, десь ззаду, дуже схожий на жіночий, тільки захриплий, прокричав:

      – Банду – геть!

      Це так само підхопили. Вусань, ще раз махнувши шапкою, ураз кудись подівся. Натомість навпроти затиснутого з трьох боків бійця з’явилися інші, з фотоапаратами й навіть двома телекамерами.

      – Не провокуйте! – укотре рявкнув Коновал, спробувавши дістати найближчий об’єктив кийком.

      Оператор відступив, та знімати не припинив.

      Павло зціпив зуби. Зручніше перехопив свою гумову палицю. Наказу бити не чув. Та бачив себе в ситуації, коли загроза небезпеки явна. Отоваривши одного або двох майданутих, жодної інструкції не порушить.

      Коновал заніс руку для удару.

      Наступної миті крикливий натовп відтіснили – з лівої сторони невблаганно сунули металеві щити, звільняючи Павла з короткочасного полону.

      Сипав сніг, не танучи на шоломах.

      Павлові хотілося, аби хоча б одному з горлопанів стало ясно: він не збирається забувати приниження.

      Боєць спецпідрозділу «Беркут» ще ніколи не впирався спиною в стіну під натиском беззбройних провокаторів.

      Комусь із них це має дорого обійтися. Усе одно кому. Вони ж тут усі заодно.

      Значить, відповідатиме один за всіх. Не завжди Коновал буде зв’язаний та обмежений відсутністю відповідних наказів.

      Котя. На ногах

      Йому прокололи колесо.

      Як, коли сталося, Котя поняття не мав. Автомайдан блокував під’їзди до центру з боку Хмельницького, запрудивши машинами вулицю та зупиняючи беркутівські й міліцейські автобуси. Протрималися недовго, гайці розігнали. СКАЧАТЬ