Сатирикон. Поезії. Іван Драч

Чтение книги онлайн.

      Долу ай – повен місяць по-татарськи…

      Повна повня

      Діє на християн

      Але як вона діє

      На мусульман

      Вони ж з місяцем

      Запанібрата

      Особливо фундаменталісти

      Повен місяць

      Стоїть над душею

      Іржаві голки виймає з душі

      Вже душа задубіла і тіло

      Десь поділось весняне тепло

      На Зелені святки потепліло

      А то якось нелюдськи було

      Знов сірий прийшов

      Від сірого ще сіріший

      Бо встала за ним облогом

      Суцільна така сірота

      Сире все було і мокре

      А в цього статут ще сиріший

      І Страмота Страмота

      І кожна душа – сирота

      Украинцы й українці

      Ворогують поодинці

      Ворогують і гуртами

      Зляться хижими хортами

      Коли бомжі коли принци

      Українці й украинцы

      Претенденти в Президенти

      Користають ці моменти

      Кандидати в депутати

      Теж шукають куди стати

      Порозвів їх Сатана

      А вітчизна в них одна

      Не одна у них дорога

      До Вкраїни і до Бога

      Чогось головка заболіла

      В архістратига Михаїла.

      І він подумав: що за ґандж?

      І вийняв з лоба помаранч.

      Так Зевс колись зродив Пал ладу.

      І все у них було до ладу.

      І Зевс чолом так розродився,

      Аби світ мудрістю світився.

      Ну й що, що в нього в той момент

      Американський був акцент?!

      Чи ти вже зрозуміти встиг —

      Нам допоміг архістратиг!

      Отож берись скоріш до діла,

      Відсторони брехла й дебіла,

      Аби головка не боліла

      В архістратига Михаїла…

      В Гуті гутники живуть

      І горілочку жують

      Ну і лають верть та круть

      ПРезиденцію

      Тут колись робили скло

      Схронів тут як тьми було

      Нині творить все село

      ПРезиденцію

      Спізнав гуцул Колиму

      Знав і висилки й тюрму

      Тепер знає лиш саму

      ПРезиденцію

      Тут душа до гір звика

      До смерек і до струмка

      Творить тут гірська ріка

      Турбуленцію

      Ось приїхав ім’ярек

      Притулився до смерек

      І занурив дзбан чи глек

      В турбуленцію

      Стоїть гуцул дерев’яний

      Дерев’яний лиш не п’яний

      А живий пускає п’яний

      Турбуленцію

      Ходять тут американи

      І дівчата – львівські канни

      Їх арканять за аркани

      За потенцію

      Ходять СКАЧАТЬ