Сатирикон. Поезії. Іван Драч

Чтение книги онлайн.

      Вячеславе, ти прийшов до мене колосом —

      Колоском із поля Чорновола,

      Хлібом ти сказав, пшеничним голосом:

      «В вас ще й досі чорна своєволя…»

      Чорне поле, мов шиття по-чорному

      Щойно лиш зерном твоїм засіяне,

      Кров’ю ополощене в потворному

      Суперінциденті професійному…

      Вбитий ти, щоб пам’ятником стати.

      Пам’ятники – то безпечні монстри.

      А живий ти був, як дзвін ротатий,

      Всюдисущий і безтямно гострий.

      Ти за всіх батожив, всім розчовпував,

      Надривався і уперто гріб ти

      Із Луганська гріб туди до Чопа

      Азіатські Сцілли всі й Харибди.

      Твоя доля – горда й необачна,

      Твого поля золота хустина.

      А за все лихе, то ти пробач нам,

      А за все дурне, то ти прости нам…

      Тож розсійся тим пшеничним колосом,

      Розщедрись нам з поля Чорновола.

      Збудься нам своїм пшеничним голосом,

      Збудься нам – хай буде Божа воля!..

      Пісню вкраїнську вбивають у Львові

      Будьте вкраїнці напоготові

      Пісень не співайте Сидіте нишком

      Заткніться з Павличком своїм чи Малишком

      Івасюка вішали Білозіра вбивають

      Що ті хохлюги пісень завивають

      Шию волячу не гнуть покірно

      Буде тепер вам в землі білозірно…

      Паньку Олельковичу, день добрий!

      Який тобі наш куций світ?

      Свій дар спізнілий, не хоробрий

      Тобі несу я з пекла літ.

      Колись блукав я тут студентом

      Серед замшілих чагарів.

      Хрестом затятим дисидентом

      Мені ти в пам’яті горів.

      Старим хрестом семиметровим,

      Де літом припинали кіз,

      З Мотронівки хрестом дубовим

      Ти ріс затято і навскіс.

      І збувся ти. Тебе вже знають.

      Тобі вже трублять словеса.

      Мені ж мотронівського СКАЧАТЬ