Сатирикон. Поезії. Іван Драч
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Сатирикон. Поезії - Іван Драч страница 20

Название: Сатирикон. Поезії

Автор: Іван Драч

Издательство: Фолио

Жанр: Поэзия

Серия:

isbn: 978-966-03-7593-2

isbn:

СКАЧАТЬ на здоров’я

      Коли в вас здоров’я є

      Ректор веде до митців

      у майстерні

      Жарти дошкульні

      Спічі майстерні

      Вальяжність у шармі

      пашить в східнякові

      Крутість характеру

      Магма в закові

      Мені він Шашкевича

      наче дарує

      Підлисся уже наді

      мною горує

      Вбиває в мені крутія—

      доробкевича

      Аби був довіку я віку

      Шашкевича

      Як він схилявся над

      душами хворими

      Прикутий скабами та ше

      й кондуфорами

      Навік не поглинутий

      хижим тим Молохом

      Я знайдений теж тим

      великим геологом…

      М. Г. Жулинському

      Епіграма

      Микола Жулинський —

      Макогон волинський.

      В українській макітрі

      При всілякому вітрі

      Тре собі мак.

      Хай завжди буде так!

      А Галя з легкої руки

      Пече для всіх маківники.

      Щоб головою не поник,

      Мені дістався маківник,

      І то є добрим знаком,

      Доки не сядем маком…

      В. О. Яворівському

      Епіграма

      Історика Яворницького

      Бентежило його прізвище

      Писане по-російськи:

      – Я-вор-ницький!

      І він постановив собі:

      – Буду без вора!

      І в пресі російській

      Писався пристійно:

      – Эварницкий!

      Політика Яворівського

      Власне прізвище

      не турбує —

      На Яворівський округ

      Він іде в депутати.

      Згодом з Яворівського

      полігону

      З ракети – трибуни

      Верховної Ради

      Ракетника Кучму

      Щодня запускає в космос…

      І. М. Дзюбі

      Епіграма

      Хоч академік і герой

      Не мореплавець

      він не столяр

      Його не здужав геморой

      То не проб’є ні руб ні доляр

      На троні міг він розлягати

      Та трону в нас

      і не світило

      На все він зирить з висоти

      Маг джентльмен

      супермен світило

      Багато полишив рубців

      На серці час

      несамовитий

      Між патріотів – горобців

      Хіба єдин – талановитий

      Міністром був

      В керівнику

      Світилась європейська

      марка

      В Патоновім корівнику

      Гуманітарна він доярка

      Тепер він прем’я роздає

      На душу взяв тяжке берем’я

      Та знає він чи лиш вдає

      Що яке врем’я

      таке прем’я

      Берло[2]

      Україна ще не вмерла

      Хоч не було берла

      Хоч її епоха клята

      В глухий кут заперла

      Коли скіпетра не стало

      Може й не бувало

      Тоді слово дивослово

      Слово берлом стало

      Ні корони СКАЧАТЬ



<p>2</p>

Корона, держава і берло (скіпетр) – ознаки традиційної державної влади.