Евотон: 180. Андрій Крижевський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ виявлені, особа ідентифікована, – прокоментував Ферруанець дані на виниклій голограмі.

      – Ось… Наш божевільний. Гаразд, – відзначив Майкл, приготувавшись зробити рух долонею для перегортання завислої в повітрі сторінки. – Зараз дізнаємося прізвище…

      – Цього недостатньо, – перебив Майкла інший абсідеум. – Необхідно вимкнути режим невидимості, щоб упевнитися остаточно.

      – Показати ув’язненого, – наказав очільник другої Формації.

      Абсідеуми принишкли і насторожилися. Пшемислав з нерозумінням подивився на друга: спохмурнілий Майкл пильно розглядав в’язня.

      Тим часом тендерієць почав поволі віддалятися з місця подій. Пшемислав перегорнув сторінку за приятеля і уважно прочитав ім’я і прізвище заарештованого. Американець залишив голограму без уваги.

      – Тендерієць? – запитав поляк.

      Нарешті Майкл, зберігаючи байдужість, відірвав погляд від землянина й відповів:

      – Відпускаємо, звісно. Тільки думки про клаудеумів справляють на мене таке враження…

      – У їхніх очах тече синій колір! – почулися слова божевільного, що пронизали наскрізь. – Їхні тіла злилися з інформацією!

      Майкл із Пшемиславом швидко переглянулися, тому що ув’язнений наполегливо до них наближався.

      – Клаудеуми – всюди! Скрізь! Біля мене! І… у тобі! – божевільний накинувся на американця. – Я хочу поглянути в його обличчя! – закричав землянин, здійснюючи рухи, які імітували спробу розкрити груди Майкла голіруч. Його негайно наздогнали Ферруанці і привели до тями: спершу відтягнули від хлопця, а потім кінцівка металевого вартового, що є аналогом людської руки, зупинилася в декількох міліметрах від плеча божевільного і випустила обпалюючий потік світла на шкіру.

      – Відвести в кімнату для допитів! – скомандував відповідальний.

      Ув’язнений здригнувся від дотику роботів і прокричав, озираючись то на конвоїрів, то навсібіч:

      – Клаудеуми… Вони всюди! З туману! З туману… Хуртовина приховує їх… Обступили! – його очі, наповнені жахом, страхітливо сфокусувалися на точці за плечем поляка, а тремтячі губи повторювали: – Буфер аномалії за кілометр, а зараз – біля обличчя, і з буфера з’являється…

      Пшемислав не слухав марення, викликавши голограму з показниками діагностики очільника другої Формації, на якій переважав зелений колір, що символізував здоровий стан.

      – Клаудеумське обличчя, – продовжував божевільний, – їхні випуклі очі поглинають твоє віддзеркалення… – нарешті він остаточно заспокоївся. Ферруанці-конвоїри негайно забрали його.

      – І хто ж він, не скажеш мені? Ти ж знаєш його! – підозріло запитав поляк, дивлячись на пульс американця, підсвічений блакитним кольором на голограмі. Сімдесят чотири удари в хвилину. Сімдесят п’ять. Сімдесят дев’ять! Вісімдесят шість! Майкл спостерігав за подіями біля входу в кімнату для допитів…

      Далеко за спиною Майкла, на початку СКАЧАТЬ