Евотон: 180. Андрій Крижевський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ щось додати до вже сказаного, перш ніж я покажу твоє справжнє обличчя Системі?

      – Не встигнеш… Єдина людина з вашого Покоління, яку я поважаю, – моя сестра! Отже, йдіть у дупу!

      – Гм… Несподівано. І хто ж твоя сестра? Я мав честь з нею познайомитися?

      – А чому «не встигнеш»? Відповідай! – стривожено закричав Пшемислав, чим викликав здивування свого очільника. Поляк негайно повернув голограму назад і відобразив всі дані про ув’язнену, які змусили Майкла неабияк здивуватися. У цей момент до приміщення увійшов Добренко – відповідальний першої Формації.

      – Панно Анно! Я вимушений, – по цих словах з’явилася вродлива дівчина, схожа на Діану, – просити вас слідувати за мною.

      Дівчина підвелася й попрямувала до виходу під пильним поглядом українця. Щойно її стрункі ноги перетнули межу приміщення, Анна загубилася в просторі. Утім, Майкл встиг помітити здійнятий середній палець… Вдруге за день…

      – Та ти чемпіон з симпатій, що вже казати, – із знущанням промовив Пшемислав.

      Американець заплющив очі й на чомусь старанно зосередився. «Напевно, поліз в інформаційне поле», – здогадався відповідальний.

      – А я дізнаюся про дівчину, – тихо сказав Пшемислав. Та щойно він почав ініціювати занурення в масив даних, почулася відповідь:

      – Я вже вивчаю її. Схоже, у нашої зухвалої красуні досить широка співпраця з тендерійцями, нашим божевільним і… першою Формацією. Джеймс – гад! – без негативних евотонів, але з докором і захопленням вимовив очільник другої Формації.

      – А я думав, що ти вивчаєш божевільного землянина.

      Майкл демонстративно відмахнувся.

      – Я добре пам’ятаю і знаю достатньо про його перебування на Деумії. Тоді. З нами…

      У поляка відвисла щелепа.

      – Стривай! Стривай… Він – той лікар, док, який полетів з тобою, П’ятнадцятим, Велфарієм і Айюмі на Деумію?! Той, який відправився з ними в клаудеумські лабораторії?! Той, який не вижив і не повернувся?!

      – Так. Ми вирішили тоді, що він загинув! – Майкл поглянув на Пшемислава, намагаючись зобразити жах, який, без сумніву, колись відчув божевільний. Водночас відповідальний чудово розумів, що не існує погляду, здатного передати те, що тоді відбувалося…

* * *

      Раптово в приміщення увірвався док і впав на коліна, упершись подряпаними долонями в металеву поверхню. По його плечу текла кров: глибока відкрита рана безупинно висмоктувала сили землянина, не залишаючи йому надії на порятунок. Чувся спотворений повторюваний стукіт: з живота на платформу крапала червона рідина, але тиск у вухах приглушував ці смертоносні звуки. П’ятнадцятий… Руків’я ножа стирчало із спини дока. Поза сумнівом, почерк гібриода…

      Землянин виблював. Він спробував відірвати пальці від поверхні, але марно! Гравітація посилилася. Або слабкість. Знову підкотила нестерпна нудота. Слина, яка поволі тягнулася до підлоги, починала пропадати разом з рештою дійсності. Землянин закричав, але СКАЧАТЬ