Евотон: 180. Андрій Крижевський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ І не забувай, голодного цорга тобі в партнери, про своє місце в наших домовленостях!

      Абсідеум продовжував єхидно посміхатися услід землянам, які йшли від нього.

      Алі поклав на плече Майкла долоню і запитав, коли той зупинився:

      – З їхнього боку забезпечується контроль над сулівейцями з першої Формації. А що – з нашого? І, Майкле, чому він дозволяє собою так командувати?

      – Дізнайся з поля! – незадоволено випалив американець і попрямував далі. А аравієць, що залишився позаду, обурено, але впівголоса відповів:

      – Там тільки про зв’язок, який ми забезпечуємо, щоб він залишався очільником абсідеумів…

* * *

      Сяйво Ігніс весело освітлювало алею з широкого тендеріуса, який цілий рік насичував своїми пахощами не тільки Кордіс, а й більшу частину планети. Вулиця, краї якої від зовнішнього спостерігача захищали високі соковито-зелені кущі, тягнулася за обрій уздовж масивних і величних споруд головного міста Патрії.

      На одній з лавиць, які активувалися лише за наближення до них патрійця, сидів чоловік середніх років з волоссям вершкового кольору, невисокий, дещо повнявий. Сидів із заплющеними очима і напруженим виразом обличчя. Деколи проглядалися ледь помітні рухи нижньої щелепи… Раптом він промовив, як і раніше, зберігаючи повіки заплющеними:

      – Здрастуйте, тезійцю! Я чекав на тебе…

      – І тобі не хворіти, Фідуцію, – отримав сердечну відповідь. – Вже встигли доповісти про моє прибуття?

      – Повідомлення спливло, але я не проглядав його.

      І тоді тезієць зрозумів, що Фебріс – друге сонце – досі не здійнялося на достатню висоту, щоб тимчасово стерти будь-яке уявлення про тінь в цій частині планети. А щодо кроків сумнівів не мав: патрієць їх не міг почути через подушечки на ногах співрозмовника. Отже, всі ознаки неодмінно указували на тезійця.

      Раптово перед гостем і збоку від чоловіка виникла голограма. На ній з’явилися слова, що позначають одне з питань, яке належало вирішити Консиліуму. «Розпуск корпусу Вартових». Примітно, що напроти слів стояла звична для землян «галочка» – патрійцям свого часу сподобався цей символ.

      Тим часом тезієць насторожився: немов розуміючи подальший хід подій, а може, вже досконально знаючи кожен наступний крок Консиліуму, гість впритул наблизився до патрійця.

      – Розумію, що зараз мене чує Фідуцій, а фактично сприймає завдяки полю весь Консиліум. І хоча я бачу лінії наперед, надія завжди вмирає останньою… Застерігаю патрійську владу від необдуманих кроків, які…

      На голограмі патрійця виник другий рядок: «Повне розірвання домовленостей з тезійською цивілізацією»! Гостя з білими плямами на шерсті чорного кольору помітно пересмикнуло: наступають епохальні хвилини, які, можливо, спричинять зміни на довгі мільйони років…

      – Якщо Патрія відмовиться від співпраці з нами, тоді ми неодмінно знайдемо іншого покупця на інший товар!

      На голограмі тезійця запобігливо СКАЧАТЬ