Після тебе. Джоджо Мойєс

Чтение книги онлайн.

      Тріна добряче діставала мене, проте за ті декілька тижнів, що я пробула вдома, мені стало значно краще. Палиця вже була мені не потрібна – з нею я почувалася так, наче мені вже під дев’яносто. Та я й забувала її всюди, куди ходила. Майже щоранку ми з дідусем ходили гуляти в парк – на цьому наполягла мама. Лікарі радили дідусеві щодня робити якісь фізичні вправи, але одного ранку вона вийшла за ним слідом і побачила, що він іде прямісінько в магазин на розі, де купляє величезний пакунок шкварок і з’їдає їх дорогою додому.

      Ми ходили повільно: обоє кульгали й обом було насправді нікуди йти. Мама постійно заохочувала нас піти погуляти навколо замку – щоб «змінити оточення», – але я ігнорувала ці пропозиції. Щойно ми виходили вранці за ворота, дідусь теж упевнено кивав у бік парку – і не тільки тому, що туди ближче чи там неподалік букмекерська контора. Думаю, він знав, що я не хочу йти до замку. Я ще не була готова. І вважала, що ніколи не буду.

      Ми робили два повільних кола навколо ставка з качками, сідали на лавку й дивилися, як батьки приводять малечу погодувати птахів, як курять підлітки, сварячись одне з одним – перші безпорадні спроби залицянь. Потім ми йшли в букмекерську контору, де дідусь міг просадити три фунти в подвійній ставці на коня з кличкою Собачий Хвіст. Виходячи звідти, він сумно жмакав свій квиток і кидав його у смітник, а я, щоб утішити його, обіцяла купити пончик з повидлом у супермаркеті.

      – Дітичні, – сказав він у відділі випічки. Я не зрозуміла й насупила брови. – Дітичні, – повторив він, показуючи на пончики, і засміявся.

      – А, зрозуміла. Добре, мамі так і скажемо: купили дієтичні пончики.

      Мама казала, що він став смішливим через свої ліки – думаю, це не найгірший побічний ефект. Він і далі сміявся, коли ми стояли в черзі біля каси. Я схилила голову, шукаючи в кишенях монетки, і думала, чи треба допомогти татові в садку на вихідних, – і тому цілу хвилину не помічала шепіт у себе за спиною.

      – Це через провину. Кажуть, вона намагалася стрибнути з багатоповерхівки.

      – Ще б пак. Будь-хто стрибнув би. Я б не змогла з таким жити.

      – Дивно, що вона наважилася знову тут з’явитися.

      Я заклякла.

      – Знаєш, СКАЧАТЬ