Після тебе. Джоджо Мойєс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ просто не хочемо туди більше ходити, – сказала мама, роздивляючись картоплину, яку різала.

      – Люди… різне говорять. Про те, що сталося. – Тато смикнув плечима. – Так що скінчилося тим, що нам простіше не ходити туди.

      На цілих шість хвилин запала тиша.

      Були й більш конкретні нагадування про моє минуле життя. Нагадування, одягнені в штани для бігу в обтяжку з тканини з особливими вологовідвідними властивостями.

      Коли четвертий ранок поспіль Патрік пробіг повз наш будинок, я здогадалася, що це не випадково. Першого дня, почувши його голос, я прошкутильгала до вікна та глянула крізь завіси. Онде він, унизу, розтягує сухожилля, розмовляючи з якоюсь блондинкою. Волосся в неї зібране у хвостик, сама одягнена в лайкру гарно дібраних відтінків – одяг сидить на ній так щільно, що неважко побачити, чим саме вона снідала. Вони були як двоє олімпійців, що пропустили змагання з бобслею.

      Я відступила трохи від вікна, щоб він не побачив мене, якщо раптом гляне вгору. За мить вони попрямували далі – рівні спини, пружні ноги. Просто пара блискучих бірюзових поні, запряжених у карету.

      Два дні по тому я саме вдягалася, коли знов їх почула. Патрік щось голосно розповідав про вуглеводне навантаження, а його дівчина підозріло глянула на дім – наче її саму дивувало, що вони вже вдруге зупиняються на одному й тому самому місці.

      На третій день, коли вони прибігли, я була у вітальні з дідусем.

      – Треба потренувати прискорення, – голосно запропонував Патрік. – Давай біжи до третього стовпа, а я засікатиму час! Інтервал – дві хвилин! Марш!

      Дідусь промовисто закотив очі.

      – Він що, робить таке щодня відтоді, як я приїхала?

      Очі дідуся закотилися чи не в потилицю.

      Я крізь штори дивилася, як Патрік стоїть, уважно вдивляючись у таймер, – у найкращій позі просто перед моїм вікном. На ньому чорна флісова кофта на блискавці та добре дібрані лайкрові шорти. Я стояла в декількох футах від нього, з іншого боку штори, – дивилась і тихо дивувалася тому, як цей чоловік міг бути тим, кого я довго, як я думала, кохала.

      – Давай, давай! – кричав він, підвівши погляд від таймера.

      Дівчина, як слухняний пес, торкнулася стовпа коло нього та чкурнула назад.

      – Сорок дві і тридцять вісім! – оголосив він схвально, коли вона повернулася, важко дихаючи. – Думаю, ти могла б іще на півсекунди краще.

      – Це для тебе шоу. – До кімнати ввійшла мама з двома кухлями.

      – Та я здогадалася.

      – У супермаркеті я бачила його матір – вона спитала, чи повернулася ти, і я їй сказала. І не дивися так на мене – я не змогла б їй збрехати. А в отієї, – вона кивнула в бік вікна, – цицьки несправжні. Про це весь Стортфолд говорить. Кажу тобі, на них можна дві чашки чаю поставити. – Вона зупинилася біля мене. – Знаєш, вони заручені.

      Я думала, ця новина мала б мене боляче вжалити. Але я сприйняла це на диво спокійно.

      – Ну… вони наче добре СКАЧАТЬ