Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ворушив зап’ястками короткими посмиками, назираючи спину Воріка, готовий припинити рухи і заплющити знову очі, щойно Ворік подасть ознаки, що збирається обернутися. Він прагнув, щоби Ворік не обертався. Він хотів звільнитися раніше, ніж ті мудаки повернуться з літака. Особливо той мудак англієць, який боляче накрутив йому носа, а потім, коли він лежав, дав йому копняка. Цей англійський мудак зв’язав його доволі добре; слава Богу, це всього лише скатертина, а не якась нейлонова линва. Тоді б йому не пощастило, але один вузол уже послабшав і тепер Креґ почав вертіти туди-сюди зап’ястками. Він чув, як наближаються ленґоліери. Він мав намір забратися звідси і вирушити в Бостон до того, як вони прибудуть. У Бостоні він буде в безпеці. У конференц-залі, повному банкірів, не дозволено ніякого шмигляння.

      І хай береже Бог будь-кого – чоловіка, жінку чи дитину, – хто спробує заступити йому шлях.

      9

      Алберт показав взяту ним з вази в ресторані книжечку сірників.

      – Демонстрація А, – промовив він. – Починаємо.

      Він відірвав сірника з книжечки і креснув ним. Невпевнені руки хлопця його зрадили, і він креснув сірником на цілих два дюйми вище шорсткої смужки, що йшла вздовж низу паперової обкладинки. Сірник погнувся.

      – От лайно! – скрикнув Алберт.

      – Ви не проти, щоб я… – почав Боб.

      – Не чіпайте його, – сказав Браян. – Це демонстрація Алберта.

      – Заспокойтеся, Алберте, – промовив Нік.

      Алберт вирвав з книжечки іншого сірника, подарував їм вимучену посмішку і креснув.

      Сірник не загорівся.

      Він креснув ним знову.

      Сірник не загорівся.

      – Гадаю, все ясно, – сказав Браян. – Нема тут нічого…

      – Я почув запах, – перебив його Нік. – Я чую запах сірки! Спробуй інший, Козирю!

      Натомість Алберт човгнув тим самим сірником по шорсткій смужці втретє… і цього разу той спалахнув полум’ям. Воно не просто охопило горючу голівку, а потім спливло нанівець; воно постало в знайомій формі сльозинки, синє при своїй основі, жовте на кінчику, і вже почало палити паперовий держачок.

      Алберт підняв очі, дико вишкіряючись.

      – Ви бачите? – запитав він. – Ви бачите?

      Він струснув сірником, кинув його і відірвав інший. Цей загорівся з першого удару. Хлопець відігнув обкладинку книжечки і торкнувся полум’ям інших сірників, точно як Боб Дженкінс був зробив це в ресторані. Цього разу всі вони спалахнули з сухим «фссс»! Алберт задув їх, неначе свічку на дні народження. Щоб досягти результату, дути довелося двічі.

      – Ви розумієте? – запитав він. – Ви розумієте, що це означає? Двобічний рух! Ми принесли з собою власний час! Там, надворі, минуле, я гадаю… і всюди на схід від тієї діри, крізь яку ми пролетіли… але наш час все ще наявний тут! Він все ще зберігається всередині цього літака!

      – Я не знаю, – промовив Браян, але раптом все знову здалося можливим. Він відчув дике, майже непереборне бажання вхопити Алберта СКАЧАТЬ