Чотири після півночі (збірник). Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ на борту знайшовся пілот. Які шанси, що таке трапиться двічі підряд?»

      Він згадав розповідь містера Дженкінса про шістнадцять поспіль пробіжок по базах Теда Вільямса і здригнувся.

      – Він може бути правим, а може й не бути, – сказав Браян. – Але насправді це не має значення, бо ми нікуди не полетимо на цьому літаку.

      – Чому ні? – запитав Руді. – Якщо ви можете його заправити, я не розумію.

      – Пам’ятаєте сірники? Оті, що з вази в ресторані? Ті, що не загоралися?

      З Руді було видно, що йому це невтямки, натомість на обличчі Боба Дженкінса завмерло велетенське збентеження. Ляснувши себе долонею по лобі, він поточився на крок назад. На позір, він ніби зсохся перед ними.

      – Що? – запитав Дон. Він дивився на Браяна з-під зсуплених докупи брів. То був погляд, у якому змішалися ніяковість і підозрілість. – Який це має стосунок до…

      Але Нік второпав.

      – Хіба ви не розумієте? – промовив він тихо. – Хіба ви не розумієте, друже? Якщо не працюють акумулятори, якщо не горять сірники…

      – …тоді й авіаційне пальне не горітиме, – закінчив Браян. – Воно буде видхлим і вивітреним, як і все інше в цьому світі. – Він обвів їх усіх по черзі поглядом. – З тим самим успіхом я міг би наповнити баки мелясою.

      2

      – Чи коли-небудь хтось із вас, славні пані, чув про ленґоліерів? – зненацька запитав Креґ. Запитав тоном легким, майже легковажним.

      Лорел, здригнувшись, нервово подивилася в бік людей, які все ще стояли біля вікна, балакали. Дайна тільки обернулася на голос Креґа, вочевидь анітрохи не здивована.

      – Ні, – сказала вона спокійно. – А хто це?

      – Не балакай з ним, Дайно, – прошепотіла Лорел.

      – Я все чув, – промовив Креґ тим самим приємним тоном. – Зауважу, що не тільки в Дайни гострий слух.

      Лорел відчула, що в неї червоніє обличчя.

      – Я б у жодному разі не завдав шкоди цій дитині, – продовжував Креґ. – Так само, як не завдав би шкоди тій дівчині. Я просто злякався. А вам страшно?

      – Так, – ущипливо відгукнулась Лорел. – Але, коли мені страшно, я не захоплюю заручників і не намагаюся стріляти в підлітків.

      – У вас не той страх, коли здається, що на тебе зараз навалиться вся передня лінія «Лос-Анджелеських баранів»,[157] – сказав Креґ. – А ще той англійський парубок… – Він засміявся. Його сміх у цьому тихому місці прозвучав так хвилююче весело, так хвилююче нормально. – Ну, все що я можу сказати: якщо ви вважаєте мене божевільним, це означає, що ви зовсім не спостерігали за ним. У нього бензопила замість розуму.

      Лорел не знала, що сказати. Вона розуміла, що все не так, як це подає Креґ Тумі, але коли він говорив, здавалося, ніби все може бути… а те, що він сказав про англійця, було надто близьким до істини. Лишень згадати очі того чоловіка… і той копняк, яким він рубонув по ребрах зв’язаному містеру Тумі… Лорел аж пересмикнулася.

СКАЧАТЬ