Дріт. Михайло Нечитайло

Чтение книги онлайн.

      Славко не відповів нічого. Він мовчки вийшов з будинку, витягнув зі сховку під парканом скручений дріт і побрів з ним кудись лісом.

      Ішов до Євтихії.

      – Сука, – шепотів. – Що ж ти наворожила, сука?!

      Ніби привид, прошелестів Євтихіїним подвір’ям.

      – Куди без черги? – запротестував хтось.

      – Черга скінчилася, – буркнув Славко й ступив до передпокою.

      – Матінка не приймають, – стала в дверях молодиця-розпорядниця.

      – А я не на прийом, – грубо відштовхнув молодицю парубок.

      Євтихія, як завше, втомлено мліла між своїх свічок.

      – Ну й що це? – кинув Славко дріт на стіл.

      – Дріт, – відповіла Євтихія.

      – Та ні, зашморг, – заперечив Славко.

      – Чий? – забігали матінчині очиці.

      – Ваш, – спокійно відповів Славко.

      – Себто? – не зрозуміла.

      – Пам’ятаєте, вкраденого персня на мою дівчину повісили? – розтлумачував Славко. – Про дріт оцей торочили, про чари, замкнутий круг, зашморг.

      – Ну… – боязко погодилася Євтихія.

      – Так от, чари тут ні до чого, – грюкнув Славко кулаком по столу. – Бо персня вкрав мій брат.

      – От і слава Богу, що знайшовся злодій, – нервово хіхікнула ворожка.

      – Нащо мені злодій, нащо перстень, як на цьому дроті повісилася моя доля?! – шаленів Славко.

      – Доля не вішається, – муркнула Євтихія, – вона, буває, випадає з поля зору, аби по часі знову з’явитися на очі.

      – Дівчина моя повісилася, яку ви нащось у злодійки записали, – розтлумачив Славко.

      – Дівчина?! – закашлялася ворожка. – А я ж просила тебе, хлопче, не шукай скорботи.

      – При чім тут моя скорбота до вашої брехні? – аж отетерів Славко. – Не було б брехні, не було б і скорботи. Ви – вбивця, матінко Євтихїя. Ви – злочинець, пожирач невинних душ, костолом людських доль. Ви найняли якогось напівзотлілого песиголовця, аби вивідав у мене все й вам доніс, а потім з його слів зварганили образ розкрадача перснів з невинної моєї Танюшки. Бо вимислили себе пророком, хоча насправді біля нього навіть не стояли на своїм віку. Ви хоч самі собі зізнавалися колись, що ніякий ви не пророк, а проста брехуха-заробітчанка? Я вимагаю відповіді – собі зізнавалися?