Два фото. Інгвар Ант
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Два фото - Інгвар Ант страница 3
Название: Два фото
Автор: Інгвар Ант
Издательство: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
Жанр: Ужасы и Мистика
isbn:
isbn:
– Ну таааак! Звичайно. – далі посмішка прошмигнула на її обличчі.
Вона подала йому новий конверт, ще не заляпаний ручкою. Старий цього разу не сів за столик, а швидко, як міг, писав на стоячи. Ось і протягнув її ще один готовий лист.
– Ти знаєш, про що я от собі подумав, Галочко?
– Про що?
– Люди розучились писати листи. – підсумував чоловік. – Люди не здатні більше чекати, надіятись. Сказати все як є, щиро. Визнати свої почуття, переживання, а потім все це перенести на папір. Розумієш мене?
– Майже, Михайлович, – здивування відчувалось у її голосі. – майже розумію. Добре, тоді скажіть мені: що ви написали у другому листі?
– Правду, – сумно, але із посмішкою промовив старий, – тільки правду. Якщо чесно, то там лише кілька слів.
– Яких? – мовила дівчина.
– Найголовніших!
Дівчина трохи почервонівши, запитала:
– Що саме ви написали?
– «Дякую за все і…»
– І?
– «…прощай назавжди»
Надворі сутеніло.
Дві тіні обігнули огорожу міського кладовища.
Стомлено, старий тягнув обважнілі ноги. Його друг, здавалось, теж був не у кращій формі.
Перш ніж додибати сюди, компанія обійшла ще кілька точок у місті. Пошту замінила школа, яка з того часу, як чоловік сидів за партою, змінилась до невпізнання. Потім лікарня, де відвідали прикутого до ліжка товариша по роботі. Перекинулись кількома словами, згадали минуле, моменти. Подав руку, обняв його, побажав швидшого видужання, тай попрямував далі.
Заглянув до бібліотеки. Віддав останню недописану книгу Діккенса про «Таємницю Едвіна Друда». Старий, як багато інших шанувальників англійського письменника, вибудував ланцюжок розгортання можливих подій. Власне продовження цієї історії записав у свої голові, але так і не виклав на папері.
– «Таки краще, – подумав він, – залишити при собі».
Вулиці змінювались, відмітки на карті були пройдені.
Квест закінчено? Майже.
Залишилось, тільки купити букет ромашок.
Залишилось, тільки відвідати ще одне місце. Кладовище.
Тому присівши біля могилки, він поклав квіти і спершу просто сидів. Мовчки. Хвилини тягнулись довше років. Видавалося, що від останньої їх зустрічі пройшла вічність.
Спогади помалу огорнули його. Забігали навколо картинки із життя.
Спільного подружнього життя.
– Пам’ятаєш, Яся, – слова давались важко, – нашу першу зустріч? Перший погляд? Перший букет ромашок? Пам’ятаєш?
Відповіді не було.
– А пригадуєш, як я на шматках пожовклого паперу малював наші зустрічі? Особливі миті. Моменти, які більше не повторюються?
Собака приліг СКАЧАТЬ