Сто днів. Левіафан (збірник). Йозеф Рот

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ подумав імператор, вертається від якогось чоловіка. Відомі пригоди! (Такі звичайні, цілком звичайні пригоди розважали імператора.)

      – Чого ти хочеш? – запитав імператор. – І що ти тут робиш?

      Жінка не відповідала, а тільки опустила голову.

      – Відповідай! – наказав імператор. – Підійди ближче!

      Жінка підійшла до нього близесенько. Тепер імператор уже бачив її. Таж, певне, це одна з дівчат його челяді.

      Жінка стала навколішки, просто на мокру землю, але голову не підводила. Її коси ворушилися майже на рівні халяв імператорських чобіт. Імператор нахилився до неї. Тепер вона нарешті щось сказала.

      – Імператоре! – мовила жінка. А потім додала: – Наполеоне! Мій імператоре!

      – Встань! – наказав імператор. – Кажи, що сталося?

      Жінка відчула в його голосі нетерпіння і небезпеку. Підвелася.

      – Розповідай! – наказав імператор. Узяв її за руку й повів на алею. Зупинився, пустив її і наказав ще раз: – Розповідай!

      Тепер у світлі, яке падало з вікон на алею, він бачив, що жінка молода.

      – Я накажу покарати тебе! – розсердився імператор і водночас погладив рукою мокре обличчя жінки. – Хто ти?

      – Анжеліна П’єтрі! – відповіла жінка.

      – З Корсики? – запитав імператор. Прізвище було знайоме йому.

      – З Аяччо! – прошепотіла жінка.

      – Геть! Мерщій! – звелів імператор.

      Жінка розвернулася, підняла обіруч сукню, побігла по жорстві і зникла за рогом.

      Імператор поволі йшов далі. Аяччо, думав він. Анжеліна П’єтрі з Аяччо!

      Імператор наказав слузі перевдягти його. Сьогодні він їхав в Оперу. Приїхав посеред другого акту. Стояв випростаний у ложі з капелюхом на голові. Понад оксамитовим темно-червоним бортиком сяяв сліпучий фрагмент його білих, мов сніг, штанів для їзди верхи. Люди підвелися і прикипіли очима до бортика, а оркестр заграв «Марсельєзу».

      – Хай живе імператор! – гукнув зі сцени якийсь актор. Уся зала відлунила: – Хай живе імператор!

      Імператор кивнув головою і вийшов із ложі. На порозі обернувся до ад’ютанта й мовив:

      – Занотуйте: Анжеліна П’єтрі з Аяччо.

      І одразу знову забув ім’я. Лише думав: Аяччо.

      XIV

      Імператор потребував зброї, солдатів і великого параду.

      Перед обраними представниками народу, яких він зневажав, перед солдатами, яких любив, перед священиками віри, якої не шанував, і перед паризьким людом, чиєї любові боявся, імператор вирішив постати як оборонець країни і свободи. Цього дня на кілька годин зупинилися всі верстати, на яких готували війну. Спочивали ковалі та слюсарі. Натомість мірошники, пекарі, різники і ті, хто курив горілку, працювали для свята. Того дня солдати мали вдягти нові мундири, пошиті їм для війни.

      Церемоніймейстер склав СКАЧАТЬ