Брида. Пауло Коельйо

Чтение книги онлайн.

      – А що ви вмієте робити добре? – запитав він.

      – Те, у що я вірю.

      Відповісти інакше вона йому не могла. Вона жила, роблячи те, у що вірила.

      Проблема була тільки в тому, що сьогодні вона вірила в одне, а завтра – в інше.

      Книгар щось написав на аркуші паперу, на якому робив свої підрахунки. Потім відірвав клаптик із написаним і, тримаючи його в руці, сказав:

      – Я дам вам одну адресу. Були часи, коли люди сприймали магічний досвід як щось природне. Тоді не було навіть священнослужителів. І ніхто не ганявся за окультними таємницями.

      Бриді здалося, ніби він говорив, звертаючись до самого себе.

      – Ви знаєте, що таке магія? – запитав він.

      – Це міст між світом видимим і світом невидимим.

      Книгар подав їй клаптик паперу. Там був написаний номер телефону та ім’я: Вікка.

      Брида схопила папірець, подякувала й рушила до виходу. Уже у дверях обернулася і сказала:

      – І ще я знаю, що магія розмовляє багатьма мовами. Навіть мовою книгарів, які прикидаються дуже стриманими й недоступними, а насправді вони люди великодушні й добрі.

      Вона торкнулася пальцями губів, послала йому поцілунок і вийшла. Книгар відірвався від своїх рахунків і подивився їй навздогін. «Це Маг із Фолька навчив її так міркувати», – подумав він. Але хоч би яким досконалим був її Дар, цього не досить, щоб Маг зацікавився нею; тут була якась інша причина. Вікка спроможна відкрити її.

      Час було зачиняти крамницю. Останнім часом книгар помічав, що публіка в його книгарні змінюється. Вона ставала чимраз молодшою, і, як провіщали давні трактати, що тіснилися на його полицях, світ тепер повертався на те саме місце, з якого він починався.

      Старовинний будинок у центрі міста стояв у тому кварталі, куди вдень приходять лише ті туристи, яких передусім цікавить романтика минулого сторіччя. Бриді довелося чекати цілий тиждень, поки Вікка погодилася її прийняти. Й ось тепер вона стояла перед сірою, таємничою на вигляд будівлею, намагаючись приборкати своє хвилювання. Ця будівля досконало вкладалася в її уявлення про пошук; саме в таких будинках мають жити люди, що приходять до книгарні.

      Ліфта в домі не було. Вона повільно йшла вгору сходами, щоб зустріти свою долю незасапаною. Натиснула на кнопку дзвінка єдиних дверей, які побачила на четвертому поверсі.

      За дверима, у квартирі, загавкав собака. Після певної затримки їй відчинила двері худа, добре вдягнена жінка із суворим обличчям.

      – Це я вам телефонувала, – сказала Брида.

      Вікка жестом запросила її заходити, і Брида опинилася у вітальні з побіленими стінами та з творами модерного мистецтва на стінах і на столах. Так само білі штори фільтрували сонячне світло. Приміщення було поділене на кілька гармонійно окреслених зон із канапами, обіднім столом, книжковою шафою, туго напханою книжками. Усе було декороване з надзвичайно витонченим СКАЧАТЬ