Брида. Пауло Коельйо

Чтение книги онлайн.

      Вона збагнула, що існує велика різниця між небезпекою і страхом.

      «Той, хто живе під захистом Господа…» – так починався той псалом. Вона звернула увагу на те, що їй пригадалися всі слова, одне за одним, так ніби її бабуся справді була поряд і проказувала їх для неї. Вона проказувала слова псалма, не зупиняючись, і, попри страх, помалу заспокоїлась. Цієї миті вона не мала вибору: або вона вірить у Бога та у свого янгола-охоронця, або впадає в розпач.

      Вона відчувала присутність сили, яка оберігала її. «Я повинна вірити в присутність цієї сили. Я не можу пояснити її, але вона існує. І вона залишатиметься зі мною всю ніч, бо я не зможу вийти звідси сама-одна».

      Дитиною вона часто прокидалася серед ночі, охоплена страхом. У такі ночі її батько підходив із нею до вікна й показував їй місто, в якому вони жили. Він розповідав їй про нічних сторожів, про молочника, який уже розвозив молоко, про пекаря, що випікав хліб на завтра. Батько робив так, щоб розігнати страховищ, які приходили до неї вночі, й замінити їх у її уяві людьми, що дивилися на неї крізь темряву. «Ніч – не більш як частина дня», – мав звичай казати він.

      Отже, ніч – не більш як частина дня. Тому не тільки світло, а й темрява повинна захищати. Саме в темряві вона може відчути присутність сили, яка оберігає її. Вона повинна довіритися їй. І ця довіра називається Вірою. Ніхто ніколи не міг зрозуміти, що таке Віра. А Віра це саме те почуття, яке тепер опанувало її, непоясненне занурення в таку чорну, як сьогодні, ніч. Вона існує, певно, тільки тому, що довіряється їй. Як ото чудеса ніхто ніколи не міг пояснити, але вони відбуваються для тих, хто вірить у чудеса.