Що впало, те пропало. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ нічною ковдрою, проте думки Джиммі вперто поверталися до…

      Фредді ляснув його по плечу, і зовсім не ніжно.

      – Відірви ніс від цієї штуки й нумо збиратися. Одного з нас і так уже вивертає навиворіт, ніяк проблюватися не може, тож допомоги від нього, як з бика молока.

      Морріс, не промовляючи ні слова, кинув записник у мішок і згріб новий оберемок, ледь приховуючи тріумф. Він забув про понівечений труп у вітальні під рушником, забув про Кертіса Роджерса, який блював на троянди, або майорці, або петунії, або ще щось, що росло там, на задвірку. Джиммі Ґолд! Їде на Захід у товарному вагоні! Отже, Ротстайн усе ще не покінчив із ним!

      – Усе, вщерть, – сказав він Фредді. – Винось. А решту я покладу в саквояж.

      – Це так називаються такі сумки?

      – Думаю, так. – Він знав це напевно. – Ми майже закінчили.

      Фредді повісив лантухи на плечі, але на хвильку затримався.

      – Ти впевнений щодо цих штук? Адже Ротстайн говорив…

      – Він був скнарою, який намагався врятувати свої заощадження. Він би що завгодно сказав. Іди.

      Фредді пішов. Морріс поклав останню партію записників у саквояж і вийшов спиною вперед із шафи. Кертіс стояв біля письмового столу Ротстайна. Балаклаву він зняв. Обличчя в нього було біле, як папір, тільки навколо ошалілих очей пролягли тіні.

      – Його не обов’язково було вбивати. Ти не повинен був. Цього не було в плані. Навіщо ти це зробив?

      Тому що він виставив мене дурнем. Тому що пом’янув мою матір, а це моє право. Тому що назвав мене хлопчиськом. Тому що його потрібно було покарати за те, що він перетворив Джиммі Ґолда на одного з них. Переважно, тому що ніхто з таким талантом не має права ховати його від світу. Тільки Кертіс не зрозумів би нічого цього.

      – Тому що так його записники коштуватимуть дорожче, коли ми їх продамо. – Що станеться не раніше, ніж він прочитає в них кожне слово, але Кертіс не зрозуміє, навіщо йому це, та йому й не потрібно було це знати. Як і Фредді. Він намагався говорити терпляче й розважливо. – Тепер у нас усе, спадщина Джона Ротстайна, нічого нового вже не буде. Від цього неопубліковані речі робляться ще ціннішими. Тобі це зрозуміло?

      Кертіс почухав бліду щоку.

      – Ну… Напевно… Так.

      – Крім того, коли вони спливуть, він не зможе заявити, що це підробка. Що він напевно зробив би, просто на зло. Я багато про нього читав, Кертісе, усе, що є про нього, і він був злою тварюкою.

      – Ну…

      Моррі спинив себе, аби не сказати: це занадто глибока тема для такої порожньої голови, як у тебе. Натомість він простягнув йому саквояж.

      – Бери. І не знімай рукавичок, поки не сядемо в машину.

      – Ти мав порадитися з нами, Моррісе. Ми ж партнери.

      Кертіс рушив було до виходу, але зупинився й знову обернувся.

      – У мене питання.

      – У чому річ?

      – Не знаєш, у Нью-Гемпширі є смертна кара?

      Неголовними СКАЧАТЬ