Страшенно голосно і неймовірно близько. Джонатан Сафран Фоер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ отримував. Іноді я заспокоюю себе тим, що наші листи просто ніхто нікуди не надсилає.

      ХХХ ХХ ХХХХХХ, чи хоча б ХХХ ХХХХХХХХХ?

      ХХ ХХХХХ Х ХХ упродовж ХХХХХ ХХ.

      ХХХ ХХХ ХХ ХХХХХ, і ХХХХХ ХХ ХХХХХ ХХ ХХХ, жодного разу не ХХХ ХХ ХХХХХХ, ХХХ ХХХХХХХХ ХХХ ХХХХХ нічний кошмар?

      ХХХ ХХХ, ХХ ХХХХХ ХХ ХХХХХ ХХ! ХХХХХ ХХ ХХХ ХХ ХХХ ХХ ХХХХХХ,

      щоб написати мені декілька слів, я був би за це до неможливого вдячний! Декілька ХХХХХХ ХХХХ отримували листи, то ж я знаю, що ХХ ХХ ХХХХХХХХ. Будь ласка, надішли мені своє фото і обов’язково підпиши листа. Надішли мені все.

Із великою надією,щиро я, ХХХХХХХХ ХХХХХХХХХ

      Я одразу віднесла лист до своєї кімнати. Я сховала його під своїм матрацом. Я ніколи не казала батькам про цей лист. Декілька тижнів я довго не могла вночі заснути, мене просто гризла цікавість. Чому цього чоловіка відправили до турецького виправного табору? Чому цей лист надійшов через п’ятнадцять років після того, як був написаний? Де він був усі ці роки? Чому ніхто йому не відповідав? Він же писав, що інші отримували пошту!.. Чому він надіслав листа до нас? Звідки він дізнався нашу адресу? Що він взагалі знав про Дрезден? Де він вивчив німецьку мову? Що з ним сталося потім?

      Я намагалася якомога більше дізнатися про цього чоловіка, наскільки це було можливим із його листа. Його слова були простими. Під словом «хліб» він і справді мав на увазі лише хліб. Пошта – це лише пошта. Велика надія – це велика надія. Єдине, що мені залишилось – це почерк.

      Тоді я попросила свого тата, твого прадідуся, якого завжди вважала найкращою та найдобрішою людиною у світі, написати мені листа. Я запевнила його, що він може писати абсолютно про все, що захоче. «Просто напиши», – попросила я його. Напиши будь-що.

      Люба,

      ти попросила мене написати тобі листа, ось я і пишу. Я не знаю, чому я це роблю, і що мені слід писати, але я все одно пишу, бо дуже сильно тебе люблю. Я впевнений, що у тебе були серйозні причини для того, щоб попросити мене про це. Надіюсь, одного дня і тобі випаде нагода зробити дещо незрозуміле для близької людини.

Твій тато

      Цей лист – єдине, що залишилось мені від тата. Немає навіть жодної фотографії.

      Наступним моїм рішенням було піти до в’язниці. Мій дядько працював там охоронцем. Завдяки йому мені вдалось здобути зразок почерку вбивці. Дядько попросив його написати прохання про дострокове звільнення з в’язниці. Так-от жахливо ми пожартували над бідним чоловіком.

      До керівництва виправного закладу

      Мене звати Курт Шлютцер. Я – в’язень під номером 24922. Мене посадили до в’язниці декілька років тому. Я навіть не знаю, коли точно це було. У нас тут немає календарів. Я вів лік дням, малюючи лінії крейдою на стіні. Але коли йде дощ, він потрапляє в камеру через вікно, і поки я сплю, лінії зникають. Тому я не знаю, який зараз день.

      Я вбив свого брата. Вдарив його лопатою по голові. А тоді тією ж лопатою викопав яму на подвір’ї, щоб його закопати. Земля стала червоною від його крові. Над його могилою постійно виростав бур’ян. Іноді вночі я лазив по його могилі на колінах і виривав той СКАЧАТЬ