Название: Адюльтер
Автор: Пауло Коельйо
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Зарубежная образовательная литература
isbn: 978-966-14-7940-0, 978-966-14-7675-1, 978-8543-100-456, 978-966-14-7937-0, 978-966-14-7941-7, 978-966-14-7939-4
isbn:
– Я, звичайно, не фахівець. Але найближчий шанс я матиму у свої 58 років, коли Сатурн повернеться вдруге. І навіщо ти запросила мене на обід, коли Сатурн каже, що обрати іншу дорогу я вже не зможу?
Ми вже розмовляли майже годину.
– Ти щаслива?
– Про що ти?
– Я помітив щось у твоїх очах… Незрозумілий смуток для жінки такої вродливої, вдало одруженої і з доброю професією. Мені здалося, я побачив у тобі віддзеркалення власних очей. Дозволь мені повторити своє запитання: ти щаслива?
У країні, де я народилася, виросла й тепер виховую своїх дітей, ніхто не ставить таких запитань. Щастя – не та цінність, яку можна точно визначити, обговорювати на плебісцитах, аналізувати за допомогою фахівців. Ми не маємо звичаю навіть запитувати, якої марки автомобіль у нашого сусіда, а тим більше про щось таке інтимне й непідвладне визначенню.
– Можеш не відповідати. Твоєї мовчанки мені досить.
Ні, мовчанки не досить. Її не можна вважати відповіддю. Вона віддзеркалює радше подив, розгубленість.
– Я нещасливий, – сказав він. – Маю все, про що може мріяти чоловік, але не маю щастя.
Може, хтось надумав отруїти воду в моєму місті? Або напасти на мою країну з хімічною зброєю, яка всім завдала шкоди? Неможливо, щоб усі, з ким мені довелося розмовляти, відчували одне й те саме.
Досі я нічого не говорила. Але прокляті душі наділені неймовірною властивістю знайомитися й спілкуватися, посилюючи свій біль.
Чому я досі цього не помітила? Чому звертала увагу лише на ту поверхову недбалість, із якою він говорив про політику, а не на дріб’язкову ретельність, із якою добирав вина?
Повернення Сатурна. Контраст. Нещастя. Речі, яких я ніколи не сподівалася почути від Жакоба Кеніга.
Несподівано для себе – цієї миті – я подивилася на годинник, була 13:55, і мене знову опанувала пристрасть до нього. Ніхто, навіть мій дорогоцінний чоловік, ніколи не запитував мене, чи я щаслива. Можливо, тільки в дитинстві мої батьки або бабуся з дідом іноді цікавилися, чи мені весело, але тільки й того.
– Ми ще зустрінемося?
Я дивлюся перед собою й тепер бачу не колишнього хлопця, у якого закохалася підлітком, а провалля, до якого наближаюся з власної волі, провалля, якого не хочу обминути. На крихітну частку секунди я уявила собі, що тепер мої безсонні ночі стануть нестерпнішими, ніж будь-коли, бо справді маю цілком конкретну проблему: серце, яке палахкотить пристрастю.
Усі червоні кольори «тривоги», які існують СКАЧАТЬ