Під куполом. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ніяк, – заперечив Кокс. – Тверді частинки не проникають. Принаймні нам так здається. І певне, вам варто знати, що так само відбувається в обох напрямках. Якщо тверді частинки не проходять всередину, не виходять вони й назовні. Це означає, що автомобільні вихлопи…

      – Тут нема де далеко їздити. Упоперек Честер Мілл сягає хіба що чотирьох миль. А по діагоналі… – він глянув на Джулію.

      – Сім. Не більше, – підказала вона.

      Кокс продовжував.

      – А ще в нас не думають, що викиди мазутних обігрівачів становитимуть велику проблему. Гадаю, у місті кожен має гарненьку й дорогу опалювальну систему такого типу – в Саудівській Аравії в ці дні всі машини їздять з липучками на бамперах, де написано «Серцем я з Новою Англією», – але сучасні мазутні обігрівачі потребують електрики для забезпечення регулярної іскри запалювання. Із запасами пального у вас мусить бути все гаразд, оскільки опалювальний сезон ще не розпочинався, хоча в нас вважають, що багато користі вам воно не принесе. У довготривалому вимірі, тобто зважаючи на забруднення повітря.

      – Ви так думаєте? Приїздіть сюди, коли тут тридцять нижче нуля і вітер дме так, що… – на мить він затнувся. – А вітер дутиме?

      – Нам це невідомо, – сказав Кокс. – Спитайте в мене завтра, і тоді, можливо, в мене з’являться принаймні хоч якісь теоретичні міркування.

      – Ми можемо палити дрова, – сказала Джулія. – Передайте йому.

      – Міс Шамвей каже, що ми можемо палити дрова.

      – Там у вас люди мусять бути обережними з цим, капітане Барбара… Барбі. Звісно, деревини у вас більше ніж достатньо і ніяка електрика не потрібна для її запалювання й підтримування горіння, але дрова продукують сажу. Чорт забирай, вони продукують канцерогени.

      – Опалювальний сезон тут починається… – Барбі подивився на Джулію.

      – П’ятнадцятого листопада, – підказала вона. – Чи близько того.

      – Міс Шамвей каже, що в середині листопада. Тож пообіцяйте мені, що ви ще до того вирішите цю проблему.

      – Я можу лише сказати, що ми будемо працювати над цим, як скажені. Наразі я мушу завершувати нашу розмову. Розумаки – принаймні ті, яких ми вже встигли підключити – всі погоджуються з думкою, що ми маємо справу з якимсь силовим полем…

      – Чисто тобі «Стар Трюк», – промовив Барбі. – Телепортуй мене, Снотті[112].

      – Прошу?

      – То пусте. Продовжуйте, сер.

      – Вони всі погоджуються з тим, що силове поле виникло не саме собою. Його мусить генерувати щось поблизу або в центрі нього. Наші хлопці гадають, що центр – це найімовірніше. «Це як держак парасольки» – так один з них висловився.

      – Ви вважаєте, що це робота когось зсередини?

      – Ми не відкидаємо такої можливості. Але, на наше щастя, в місті ми маємо відзначеного нагородами офіцера…

      «Колишнього, – подумав Барбі. – А нагороди пішли на дно Мексиканської затоки півтора року тому». СКАЧАТЬ