Операція «Вишиванка». Сергій Батурин

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зовсім іншим цікавилися, – не втримався хлопець, а сам подумав, що другої Мілени все одно не знайдеш, а Томка – класна дівчина: вродлива, фігура непогана, недурна. Зрештою, в ліжку ідеально підходить…

      – Ви би перш, ніж змушувати одружитися, впевнилися, чи годиться її об'єктивка для нашої сім'ї. Бо ми тисячу разів перевірені, а раптом у неї хтось на окупованій території або, не дай Боже, в полоні був? – недбало кинув він батькам і пішов із кухні, де відбувалася розмова, курити в лоджію. Насправді її родовід не мав би містити підводних каменів: батько у неї був якимось секретним конструктором на «поштовій скриньці», куди без спецперевірки й працювати-то не потрапляли.

      Матір остання репліка Володі збентежила, а батько вирішив: «У правильному руслі мислить», – і запитав у дружини прізвище Томи. Щодо сьогоднішньої ситуації у полковника було одна, переконаннями зцементована думка: якщо ти примудрився бути членом сім'ї високопоставленого співробітника КДБ – зроби таку ласку, поводься відповідно; висловлюйся певним чином й вчинки роби належні.

      … Весільним подарунком від батьків стала затишна однокімнатна квартирка в новому будинку, і не в мікрорайоні казна де в застумі, а на старій обжитій площі не надто далеко від центру.

      Пристрасний секс, що об'єднував пару, в умовах легальності став потроху втрачати свою гостроту та привабливість, палкість – вистигати, а нічого іншого для об'єднання в справжню сім'ю – ані почуттів, ані спільних інтересів – у молодят не виявилося.

      За півроку вони з Томою тихо й мирно розійшлися: дітьми не обзавелися, а на житлоплощу колишня дружина не претендувала.

      Результатом невдалого шлюбу стала віддалена від батьків холостяцька територія в будинку, де в сусідах не було вищих партійних функціонерів та офіцерів КДБ і де всім було абсолютно фіолетово, кого приведе до себе після роботи інженер, що тільки-но закінчив інститут.

      3

      Отримати після технічного ВНЗ розподіл на великий оборонний завод взагалі-то вважалося неймовірною удачею. Тут до стандартних інженерських ста тридцяти плюсувалася премія за виконання плану, який на таких підприємствах виконувався завжди, а ще – прогресивка та купа різних доплат з надбавкою за вислугу включно. Уже по першому року виходило не так, як в якомусь НДІ, – сто тридцять на місяць «брудними», – а двісті сорок повновагих карбованців на руки.

      До того ж такі організації мали гуртожитки, будували будинки для своїх співробітників і мали по декілька баз відпочинку десь у передмісті: на Дніпрі, Десні або Козинці, – а нерідко ще одну-дві на морі.

      Перспектива пройти всі щаблі рішення житлового питання (общага – гостинка – квартира) років за п'ятнадцять на оборонному підприємстві видавалася дуже реальною. Знову ж таки, всі пристойні «ящики» мали свої спортклуби: тренуйся в прекрасних умовах хоч до пенсії, ніхто тобі слова не скаже.

      Єдиною незручністю в сенсі кар'єрних перспектив була величезна чисельність працівників: спробуй, вибийся! Таких, як ти, інженерів СКАЧАТЬ