Високі тіні. Ліан Луа

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ – в образі батька. Львів, як мати, надає нашому народу любов до національного багатства. Він духовно збагачує нас. А Київ асоціюється з силою, яка об’єднує всіх нас.

      – Кумедні думки блукають у твоїй голівоньці, – підколов Зар. – Що привело тебе до таких роздумів?

      Власта відірвала погляд від вікна і повернулася до брата.

      – Віднедавна я задумуюся над тим, у якому місті нам краще оселитися, коли ми покинемо Вовчий дім.

      Зар приголомшено вирячив очі.

      – І ти обираєш між Львовом і Києвом?

      – Угу, – кивнула вона.

      – Ну, просто впадання в крайнощі, – захихотів він.

      – Чому? – здивувалася Власта. Вона відверто не розуміла, що так розвеселило брата.

      – Тому, що ці міста цілковито різні. У Львові життя проминає помірно, гармонійно, а Київ існує за принципом вічного двигуна. Це сучасне велике місто. Люди в Києві завжди кудись біжать і спішать. Їм постійно не вистачає часу, щоби здійснити те, що вони запланували на день.

      – Он як, – поникла Власта. – Певно, тоді варто обрати щось нейтральне.

      Спостерігаючи за розгубленістю сестри, Зар розчулено усміхнувся.

      – Я подумаю над цим питанням і пізніше запропоную тобі підхожі варіанти.

      Цієї миті Власті раптово сяйнула думка, що з її боку було егоїстично самостійно вирішувати, де їм жити. Їй стало соромно, і вона вирішила негайно виправити ситуацію.

      – А в якому місті хотів би жити ти?

      – Мені все одно. Головне, щоби ти була щасливою.

      За вікнами номеру з вітальні відкривався краєвид на Дніпро. Погляд Власти був прикутий до білого пароплава, що поволі розтинав рівне плесо води. Був сонячний день, і мерехтливі полиски сліпили очі.

      Зар вийшов зі своєї спальні, на ходу застібаючи сорочку, і несхвальним поглядом окинув вбрання сестри: під джинсовим комбінезоном із короткими шортами виглядала тісна майка, а на ногах були високі чорні гольфи і черевики зі шнурівкою. Та понад усе його дратувала довга кофтина, що нагадувала мішок.

      – З хвилини на хвилину прийде слідчий. Могла б причепуритися краще.

      – Не бачу в цьому необхідності. – Власта говорила впівголоса, не відриваючи погляду від пароплава.

      Зар дещо розсердився, але тон його голосу анітрохи не змінився: як і досі був ласкавим із дещицею повчальності.

      – Зовнішній вигляд приватного детектива повинен викликати довіру.

      Власта озирнулася з єхидною посмішкою.

      – Тоді, можливо, мені варто одягнути рожеву піжаму і взяти льодяника?

      Зар закотив очі і махнув рукою на безнадійну сестру.

      – Нестерпна дитина, – пробуркотів він, і цієї миті пролунав стукіт у двері.

      На порозі стояв чоловік років тридцяти п’яти в звичайному повсякденному одязі: джинсах і сорочці, на яку був одягнений пуловер.

      – Добридень. СКАЧАТЬ