Евотон: трансформація. Андрій Крижевський
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Евотон: трансформація - Андрій Крижевський страница 9

СКАЧАТЬ всі повернуться звідти здоровими, не зазнавши незнаної дії аномалій планети. По-друге, не бачу ніяких підтверджень присутності відомої всім інформації на цьому об’єкті. По-третє, ніщо поки що не дає ані найменших підстав для припущень про можливу агресію з боку абсідеумів. Назвіть мені хоч б одну вагому причину, з якої ми зобов’язані відправляти своїх представників! – вимогливо завершив він.

      – Безпека наших дітей і близьких! Спокійне життя землян, що дозволить їм повноцінно розвиватися й самим вирішувати свою долю! Хіба цього недостатньо?! А може, тобі нагадати про події, що сталися десять років тому? Чи ти вважаєш, що перед нападом абсідеуми пришлють нам сповіщення з квітами й завчасними вибаченнями?!

      – Я – прагматик, а не романтик, спраглий пригод! Можна все що завгодно допускати! А може, завтра на нас з неба впадуть космічні восьминоги, які перетворять планету на один суцільний океан?! У будь-якому разі, ми не можемо ризикувати життям землян заради невідомо чого! Могутнє джерело евотонів може означати все, що завгодно, до встановлення точних даних про його природу.

      – У такому разі, я ставитиму це питання на голосування всіх членів Ради, – зауважив Андрій.

      – Як же я знудьгувався за старим життям і недалекістю його підданців! – глузливо мовив Тобіас, дивлячись у стелю.

      Су Лівей демонстративно залишив цю репліку без уваги і продовжив:

      – Тим паче тепер, коли радикальні бойовики лютують з новою силою по всій планеті! Необхідно дати їм жорстку відсіч, а не влаштовувати прогулянки по сусідніх галактиках.

      – А ось тепер я – категорично проти! – пожвавився українець. – Якщо бійці «Воскресіння» вважають, що їхнє життя повинне закінчуватися смертю за загрозу, якої не існує, то цей факт аж ніяк не означає, що ми маємо втрачати наших хлопців, як ти говориш, заради невідомо чого!

      – Скільки земляни зробили для збереження й підтримки елементів різних культур. Та й чи потрібні ці заходи Поколінню, інформаційне поле якого й так містить абсолютно всю інформацію про людство. Кому потрібно – той і візьме. Нехай самі будують своє майбутнє! – додав Петро.

      Велфарій відчув, що настала черга висловитись і йому:

      – Ви знаєте, що я не люблю нав’язувати представникам людства свої міркування. Одначе так склалося, що я виявився його частиною… І слава богу! Кольорів у людському житті набагато більше навіть, аніж у патрійців. Проте ми не повинні повертатися до минулих помилок. Особливо в умовах нестабільності контакту поколінь. Ми – представники двадцять четвертого рівня свідомості й водночас вимираючий вид землян. Головна сьогоднішня місія й завдання для нас – допомогти нашим дітям! Понад усе сприяти їхньому вдосконаленню. Врешті-решт, Покоління – результат нашого прагнення до кращого життя. Кожного з вас!.. Я не говорю, що ваші дії повинні бути прикладом для молодих. У сьогоднішніх реаліях – радше навпаки. Одначе решту життя необхідно присвятити Поколінню. Хоча б тому, що воно – наша квітка, а ми – його господарі й садівники!

СКАЧАТЬ