Евотон: трансформація. Андрій Крижевський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ що в Китаї знову було здійснено теракт у центрі великого міста. Вибух забрав життя кількох десятків людей. Він відкрив відео й, спершись рукою на підборіддя, з обуренням проглянув відображені камерами декілька секунд. Потім він прочитав наступну новину про те, що Об’єднані збройні сили Світової Ради готові до відповіді на здійснені радикалами злочини.

      – Олександре, здрастуйте! – гаряче звернувся до нього чоловік такого ж віку.

      – Петре! – жваво відреагував його співрозмовник, піднявшись і міцно обійнявши свого друга. – Здрастуйте! Я тебе не бачив уже декілька років!

      – Насправді два роки, – з посмішкою зазначив Петро.

      Вони потиснули один одному руки й сіли за стіл.

      – Як твої справи?

      – Нормально!

      – Як Патрія?

      – Досі пристосовуємося до нових умов.

      – Держава? Режим оперативного управління?

      – Так.

      – Так ви ж тоді перейшли на п’ятдесятий рівень… У Норвегії! Невже досі не відновили зв’язок зі своїм інформаційним полем?

      – Відновили, але Злата… – Петро несподівано вмовк і замислився над словами, які він зібрався вимовити. – Вона щось недобре відчуває. Ферруанці досі патрулюють нашу бінарну зоряну систему. Так само як і інші ділянки нашої галактики.

      – Вони щось конкретне шукають? – поцікавився Олександр.

      Петро промовчав.

      – А ти все так само один?

      – Так, – відповів росіянин, що прилетів на Землю. – А як твоя сім’я? Як Володимир?

      – Уже у школу ходить, – з усмішкою відповів Олександр.

      – Незвично? – обережно запитав Петро.

      – Незвично, – погодився Олександр. – Їхній мозок по-іншому влаштовано. І це ще м’яко сказано… Вони все знають з раннього віку. Або, принаймні, знають уже точно більше, ніж наразі ми з тобою. І за великим рахунком, з ними розмовляти на рівних можна тільки на філософські теми. Утім, навіть у цьому разі відчуваєш своє неуцтво.

      Петро уважно слухав свого приятеля.

      – Проте з іншого боку, розумієш, що їхнє життя буде без того лайна, з яким ми жили раніше. А дехто з дорослого покоління живе й досі! – він зробив паузу. – Знаєш, у нас не прийнято особливо говорити на такі теми в умовах нестабільності. Але…

      Росіянин, який прилетів з Патрії, уважно слухав Олександра, але їх відволікла офіціантка, що підійшла, з чашкою кави, яку вона акуратно поставила на столі.

      – Можу я вам щось запропонувати? – ввічливо звернулася вона до Петра.

      – Так, склянку соку, будь ласка.

      – Який сік ви хочете?

      – Апельсиновий, свіжовичавлений.

      Дівчина кивнула й відійшла.

      – Відвик від обслуговування? – зі сміхом запитав Олександр.

      – Так, геть незвично. Нове покоління, напевно, відмовиться від всіх цих пережитків минулого.

      Його СКАЧАТЬ