Місто кісток. Кассандра Клэр

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Опудала птахів і кажанів із блискучими темними очима-намистинками звисали на тонких мотузках зі стелі. Підлога була встелена старезними персидськими килимами, з яких від ходіння піднімався пил. Кілька великих набивних м’яких рожевих крісел стояли навколо низенького столика. Перев’язана шовковою стрічкою колода карт Таро лежала на одному краю столу, з іншого краю стояла кришталева куля на золотій підставці. Посередині – срібний чайний сервіз, розрахований на кількох осіб, тарілочка з апетитними акуратними канапками, блакитний чайник, з якого тоненько струмувала пара, та дві чашки з блюдцями, що стояли точно навпроти м’яких крісел.

      – Нічого собі! – Клері сіла у крісло з полегшенням.

      Доротея хитро всміхнулася.

      – Пригощайтесь, – сказала вона, беручи чайник. – Молока? Чи, може, цукру?

      Клері скоса поглянула на Джейса, що сидів поруч та вивчав тарілочку з канапками.

      – Цукру, – відповіла вона.

      Джейс знизав плечима, взяв канапку та поставив тарілочку на місце. Клері крадькома дивилась, як він відкусив шматочок.

      Джейс знову знизав плечима.

      – Це огірок, – зауважив він у відповідь на її пронизливий погляд.

      – Я переконана, що канапки з огірком – це саме те, що потрібно до чаю, правда ж? – мовила пані Доротея, не звертаючись ні до кого конкретно.

      – Ненавиджу огірки, – пробуркотів Джейс, віддаючи Клері надкушену канапку.

      Вона спробувала її. У канапці було вдосталь майонезу та перцю. Її шлунок задоволено забурчав – це вперше дівчина їла після відвідин мексиканського ресторану із Саймоном.

      – Є ще щось, чого ти не можеш терпіти, окрім огірка та бергамоту, і про що я мала б знати? – промовила вона.

      Джейс подивився на Доротею поверх своєї чашки.

      – Брехунів, – відказав він.

      Стара жінка спокійно поставила свою чашку на стіл.

      – Можеш називати мене брехухою, якщо хочеш. Це правда, що я не чаклунка. Але моя мати була нею.

      Джейс мало не вдавився чаєм.

      – Цього не може бути!

      – Чому? – здивовано запитала Клері, сьорбаючи гіркий, із сильним присмаком диму чай.

      Джейс зітхнув:

      – Чаклуни – напівлюди і напівдемони. Вони – гібриди. Саме через це чаклуни не можуть мати дітей. Вони безплідні.

      – Подібно до мулів, гібридів коня та віслюка, які теж безплідні, – задумливо промовила Клері, пригадуючи свої уроки біології.

      – Твої глибокі знання про тварин вражають, – сказав Джейс. – Нечисть – це також певним чином демони, проте лише чаклуни є дітьми демонів. І саме тому вони наділені найбільшою силою.

      – А вампіри та перевертні теж із роду демонів? І феї?

      – Вампіри та перевертні народилися внаслідок хвороб, принесених демонами зі своїх вимірів. Більшість таких хвороб смертельні для людей, але в цих випадках вони дивно вплинули на хворих, не вбивши їх. А феї…

      – Феї – це грішні ангели, – втрутилася Доротея, – вигнані з небес за свою гордість.

      – Це СКАЧАТЬ