Місто кісток. Кассандра Клэр

Чтение книги онлайн.

      – Не розумію, що на неї найшло! – вчетверте повторила Клері, витираючи залишки соусу гуакамоле шматочком начос. Вони сиділи у крихітній мексиканській забігайлівці «Начо Мама».

      – Наче садити мене під домашній арешт через тиждень їй було замало, тепер узагалі хоче до кінця літа відправити в заслання.

      – Іноді на твою маму щось таке находить, коли вона вдихає чи видихає повітря! – пожартував Саймон і продовжив їсти своє вегетаріанське буріто.

      – Вдам, що це було дотепно, – сказала йому Клері. – Тебе не тягнуть в якусь глухомань хтозна на скільки часу!

      – Клері, – обірвав її тираду Саймон, – а на мене ти за що злишся? До того ж, це не назавжди.

      – Звідки ти це знаєш?

      – Ну, я ж знаю твою маму, – сказав Саймон після паузи. – Ми з тобою вже десять років дружимо, не менше. Періодично на неї щось находить, але потім вона передумує.

      Клері взяла з тарілки шматочок гострого перцю і задумливо відкусила краєчок:

      – Думаєш? Іноді мені здається, що по-справжньому її не знає ніхто.

      Саймон закліпав очима.

      – Ти не зрозуміла мене.

      Клері шумно втягнула повітря в палаючий рот.

      – Я про те, що мама нічого про себе не розповідає. Я не знаю ні про її дитинство, ні про сім’ю. Майже не знаю, як вона зустріла тата. У неї немає жодної весільної фотографії. Таке враження, що її життя почалося, коли народилася я. Саме так вона й каже щоразу, коли я намагаюся її розговорити.

      Саймон іронічно скривився:

      – О, дуже зворушливо.

      – Ні, це просто дивно. Я досі не знаю нічого про бабусь та дідусів. Тобто батьки мого батька не дуже її любили, але ж вони не могли бути такими поганими? Що це за люди, які не хочуть навіть зустрітися з онукою?

      – Може, це твоя мама ненавидить їх. Мабуть, вони образили її, чи ще щось, – припустив Саймон. – У неї на тілі шрами.

      Клері витріщилася на нього.

      – Що в неї на тілі?

      Він проковтнув великий кусень буріто.

      – Тонкі, ледь помітні шрами по всій спині та руках. Знаєш, я бачив твою матір в купальнику.

      – Я ніколи не помічала ніяких шрамів, – рішуче сказала Клері. – Гадаю, ти собі щось нафантазував.

      Він проникливо подивився на неї і, здавалося, хотів щось сказати, та з сумки дівчини почувся наполегливий дзвінок СКАЧАТЬ