Нотатки про Шерлока Голмса. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

      – Залиште. Я надішлю вам вказівки. І дивіться, без фокусів, інакше…

      – Повірте, я все зроблю!..

      – Ну що ж, завтра я з вами зв’яжуся. – Голмс повернувся, і ми вирушили назад до Кінгс-Пайленда.

      – Значить, кінь усе ж таки у Брауна? – запитав я.

      – Спочатку він намагався викрутитись, але коли я точно змалював його дії, він вирішив, що я це все бачив на власні очі. Ви звернули увагу на незвичні квадратні передки на слідах, які ми спостерегли? Його черевики точнісінько їм відповідають. Я змалював Браунові, як того ранку, вставши за звичаєм раніше від усіх, він помітив чужого коня, що розгулював видолинком. Наблизившись, він за білою відзнакою на лобі зрозумів, що до його рук потрапив Срібний – єдиний кінь, здатний обігнати того, на котрого він поставив. Першим його пориванням було відвести коня назад до Кінгс-Пайленда, але потім, не впоравшись зі спокусою, він вирішив притримати фаворита до закінчення змагань, повів його та заховав у Мейплтоні. Після моєї розповіді Сайлас Браун думав тільки про те, як урятувати свою шкуру.

      – Але ж його стайню обшукували!

      – У людини, яка стільки років мала справу з кіньми, на такий випадок напевно є свої засоби.

      – А ви не боїтеся залишати тут коня? Браун же може йому що-небудь заподіяти.

      – Тепер він берегтиме огиря як свою душу. Браун чудово розуміє, що сподіватися на вибачення він може лише в тому випадку, якщо поверне коня цілим і неушкодженим.

      – Полковник Росс не справляє враження людини, здатної пробачати.

      – Не в полковникові річ. Я людина неофіційна, і тому сам вирішу, що йому розповісти. Ви помітили, що полковник розмовляв зі мною пихато? Тепер і я хочу трохи потішитися. Не кажіть йому про Срібного. Але це все, безумовно, ніщо порівняно з головним запитанням: хто вбив Джона Стрейкера? Ось тому ми з вами й повертаємося до Лондона вечірнім поїздом.

      Слова мого друга вразили мене як грім серед ясного неба. З якої причини він вирішив припинити так успішно розпочату справу? Я був настільки приголомшений, що не промовив жодного слова аж до будинку Стрейкера.

      Полковник та інспектор чекали на нас у вітальні.

      – Ми з доктором Ватсоном повертаємося до столиці сьогодні вечірнім експресом, – із порога заявив Голмс.

      Від здивування очі інспектора округлились, а полковник лише зневажливо скривив рота.

      – Отже, ви зрозуміли, що знайти вбивцю нещасного Стрейкера вам не вдасться?

      Голмс непевно стенув плечима.

      – Тут є деякі труднощі, – сказав він. – Але я схильний думати, що у вівторок ваш кінь вийде на іподром. У вас є фотографія містера Стрейкера?

      Інспектор витяг із кишені картку й передав її Голмсові.

      – Любий Грегорі, ви вгадуєте мої бажання. Якщо дозволите, я залишу вас на хвилину, мені конче треба поставити одне запитання служниці.

      – Мушу сказати, СКАЧАТЬ