Нотатки про Шерлока Голмса. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ півунції нарізаного смужками плиткового тютюну в капшуці з тюленячої шкіри, срібний годинник на ланцюжку, п’ять золотих соверенів, алюмінієвий футляр для олівців, кілька папірців і ніж із держаком зі слонової кістки й тонким, що не гнеться, лезом, на якому стояло тавро «Weiss & Co., London».

      – Цікавий ніж. – Голмс підніс його до очей і став пильно роздивлятись. – Дуже тонке лезо, призначене для ювелірної роботи. Досить дивно, що людина, збираючись уночі йти на стайню, вирішила захопити цю річ із собою. Тим більше, що ніж міг прорізати його кишеню й випасти.

      – Кінчик леза був захищений пробковою насадкою, яку ми знайшли поруч із тілом, – пояснив інспектор. – Дружина Стрейкера говорить, що ніж лежав на туалетному столику і він захопив його із собою, виходячи з кімнати. Як зброя він нікуди не годиться, але кращого у тренера просто не було під рукою.

      – Можливо. А що це за папери?

      – Ці три аркуші – сплачені рахунки від торговця сіном. Це – записка від полковника Росса. А оце – рахунок на тридцять сім фунтів п’ятнадцять шилінгів, виписаний модисткою мадам Лезур’є з Бонд-стрит на ім’я Вільяма Дербишира. Місіс Стрейкер каже, що цей Дербишир був другом її чоловіка і його листи іноді надходили на їхню адресу.

      – У мадам Дербишир вишуканий смак, – зазначив Голмс, переглядаючи рахунок. – Тридцять сім фунтів за сукню, подумати тільки! Якраз час відвідати місце злочину.

      Коли ми вийшли з вітальні, з глибини коридора вигулькнула жінка. На її блідому обличчі застиг вираз нещодавно пережитого жаху.

      – Ви знайшли їх, інспекторе? Упіймали? – задихаючись, промовила вона.

      – Ні, місіс Стрейкер. Але з Лондона нам на допомогу приїхав містер Голмс, і ми робимо все можливе.

      – Адже я недавно бачив вас на одному прийомі в Плімуті, місіс Стрейкер! – несподівано звернувся до неї Голмс.

      – Ні, сер. Ви помиляєтеся.

      – Я впевнений, що це були ви. Ви були вдягнуті в сіро-голубу сукню, оздоблену страусовим пір’ям.

      – У мене ніколи не було такої сукні, сер, – похитала головою леді.

      – Ну що ж, напевне, я помилився, – сказав Голмс і, перепросивши, вийшов із будинку вслід за інспектором.

      Пройшовши трохи полем, ми опинилися біля улоговини, на дні якої був знайдений труп. На самісінькому краю ріс кущ дрока, той самий, на якому висів макінтош.

      – Тієї ночі вітру не було, правильно?

      – Так, але лило як з відра.

      – Виходить, що макінтош не занесло вітром на кущ, його туди повісили.

      – Слушно, він був накинутий на гілки.

      – Надзвичайно цікаво. І земля тут добряче втоптана. Безсумнівно, від понеділка тут побувала сила-силенна людей.

      – Аж он, скраю, ми простелили взяту в будинку килимову доріжку й ходили тільки по ній. Ось у мене в мішку черевик Стрейкера й черевик Фіцроя Симпсона. До того ж я прихопив стару підкову Срібного.

      – Любий інспекторе, ви перевершили СКАЧАТЬ