Горить свiча. Володимир Малик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вечір, – привітався Добриня, спинивши коня. – Чия будеш, молодице? Як тебе звати?

      Почувши його голос, жінка враз стрепенулася, випросталася. Мокра сорочка вислизнула з її рук.

      – Ой! – вихопився у неї з грудей дивний вигук – чи то зачудування, чи радощів, чи болю.

      – Ну, чого злякалася? Я Добриня із роду Сичів. Чула? А ти чия?

      Жінка схопилася за серце, ще раз зойкнула і поволі почала осідати на темний, залитий водою лід. З її зблідних уст раптом зірвався болісний зойк:

      – Добрине! Добрику!

      Той голос змусив Добриню птахом злетіти з коня і підхопити майже знепритомнілу жінку.

      – Милано, ти?

      Він підняв її, повернув обличчям до світла. Дивився на неї, страшенно вражений.

      – Я, Добрику! Я! – жіночий голос здригнувся і затих, з очей бризнули сльози.

      Він притиснув її до грудей.

      – Милано, сама доля звела нас сьогодні! Хіба це не добре знамення?

      – Ой Добрику, не на добро ся зустріч!

      – Як? Ти не рада, що я живий?

      Милана раптом заридала, забилася у нього на грудях.

      – Добрику! Добрику! Де ж ти пропадав стільки літ? Адже ж ти нічого не знаєш! – вигукнула вона з відчаєм у голосі.

      – А що ж трапилося? Що?

      Милана заридала ще голосніше.

      – Добрику! Любий мій! Де ж ти подівся? Ми всі гадали, що тебе вже і на світі немає!

      Добринин погляд раптом упав на хлоп’я, що злякано зирило на нього, і страшний здогад пронизав його мозок.

      – І ти…

      – І я вийшла заміж, Добрику! – зойкнула знову Милана. – Вийшла заміж…

      – За кого? Милано! – Йому здалося, що він гукнув на весь Калиновий Кут, але помертвілі уста ледве вимовили ті слова.

      – За Василя.

      – Якого Василя?

      Милана провела рукою по лицю, мовби хотіла пересвідчитися, що вона не спить, і тихо, ніби сама до себе, промовила:

      – Боже! Він таки нічого не знає! – І похилила голову. – За твого брата Василя, Добрику. За твого брата…

      – За мого брата! – Ця звістка ще дужче вразила і приголомшила Добриню. Він довго не міг вимовити жодного слова і оніміло, безтямно дивився у зелені Миланині очі. Потім тихо запитав: – Як же це сталося? Ти покохала його? І він тебе?

      Милана схлипнула, губи її скривилися.

      – Яке там кохання!.. Я ждала тебе, Добрику, ждала! А ти не вернувся. І ніхто не знав, де ти подівся. Усі були впевнені, що ти загинув, бо саме тоді по нашому краї шастали половці… Твої батьки навіть заупокійну службу відправили за твою загиблу душу… Я скніла душею цілий рік. А потім Василь заслав до мене сватів…

      – Васильку! Брате! – з болем вигукнув Добриня. – Хто б міг подумати! Ми ж були з ним не тільки братами, а й друзями!

      Милана вивільнилася з його рук, витерла хусткою сльози.

      – Ти, СКАЧАТЬ