Пластик. Артем Чех

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ подумки перелічив усіх ізраїльських чиновників, але на думку прийшов лише араб Арафат та єврей Шарон.

      Культурний зашарівся.

      У Культурного з'явилося лише одне бажання: напитися і розревітися на плечі Ніколаєвського.

      – Я не шарлатан.

      – Справді? – афектовано примружила очі Власова.

      – Чесне ленінське.

      – Годі вам, богами присягаєтесь!

      – У нас план… – тихенько промовив Культурний.

      – У вас план, – перекривила його Галина Вікторівна.

      – Так, у нас план з Ніколаєвським…

      – Ви зі своїм другом наче два шкідники: Ява Рень та Павлуша Завгородній, – і вона істерично зареготала.

      – Ну вислухайте мене, ради всього святого. Витримавши паузу, Власова промовила голосом Немезиди:

      – Кажіть!

      Культурний вирішив одразу заінтригувати Власову, щоби та більше не перебивала його своїми зауваженнями:

      – Ми піднімемо авторитет Третього університету і нашої кафедри.

      – Не вірю! – академічно виголосила проректор, однак Культурний попер крізь колюче теренове гілля:

      – Повірте. Четвертого липня відбудеться Свято Демократії, буде парад, люди на вулиці, багато людей – усе місто, до нас з'їдуться тисячі охочих поглянути на таке дійство – і ми з Ніколаєвським вирішили зробити КАРНАВАЛ!

      – Що-о? – недовірливо і гидливо протягнула Власова.

      – Карнавал… – уже не так впевнено проговорив Культурний.

      – Який ще карнавал? Не морочте мені голови…

      – От побачите, це буде грандіозне дійство, це буде парад, феєрія, виступи циркових артистів, мітинг сексуальних меншин… ну, молодь таке любить, розумієте? Будуть представлені роботи художників, радикальні поети, самба, румба, розумієте, весела карнавальна музика, міми.

      – Хто?

      – Міми, – пояснив Культурний. – Це такі…

      – Я знаю, хто такі міми.

      – Так от, міми, гімнасти, акробати, спортсмени… І все це, – мрійливо затягнув Культурний, – на тлі постійних реплік, що це все, мовляв, завдяки Третьому університету, а особливо кафедрі суспільних наук. І повірте, в наступному навчальному році доведеться будувати ще один гуртожиток.

      Власова осміхнулась, однак якась недовіра все ще була в її обличчі.

      – Два! Два гуртожитки! – стямився Олександр Миколайович.

      – Можливо, – з більшим задоволенням прокоментувала Власова.

      – Так ось нам на це потрібен зовсім скромний бюджет. Кафедра таких капіталів не має. У принципі, це і не гроші зовсім, так лише…

      – А на голому ентузіазмі? – запитала Власова. – Як це дуже часто відбувається…

      – А на ентузіазмі не вийде. Пам'ятаєте, минулого року Перший університет організував парад зірок і його очолював цей, як його, дай бог пам'яті…

      – Малишев?

      – Точно, Малишев. Потім цей СКАЧАТЬ