Пластик. Артем Чех
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Пластик - Артем Чех страница 11

Название: Пластик

Автор: Артем Чех

Издательство: Фолио

Жанр: Современная зарубежная литература

Серия:

isbn: 978-966-03-4319-1

isbn:

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Галина Власова була проректором Третього університету і, здається, найінтелігентнішою людиною з усього професорсько-викладацького складу. її незмінно вугільно-чорне волосся під каре та холодний гестапівський погляд змушували схилятися перед п стоїчною та врівноваженою фігурою найзавзятішого хама. Одним поглядом Власова зрушувала гори й випалювала вологі ліси. Це була жінка гранітного, непохитного характеру, міцної волі та снобістської чемності. Фактично, вона вершила долю університету та долі її підопічних. Ректор був – конституційний монарх.

      – Викликають, – ще тихіше промовив Культурний.

      Погляди набули відтінку приреченості. Це Олександру Миколайовичу не сподобалося, і він, подумки відмахнувшись, попрямував до виходу.

      – А ви, Леоніде Григоровичу, – дзвоніть. Цирки, зоопарки, аматорські об'єднання, фольклор. Не забудьте про спілку національних гомосексуалістів.

      У Ніколаєвського закололо в серці.

      На поміч прийшла Валя.

      – Останнім зателефоную я. У мене там є знайомі.

      Кілька непритомних мух, завившись у повітрі приреченим серпантином, впало на подертий лінолеум.

      6

      На східцях пахло перилами.

      Культурний, піднімаючись на другий поверх, з приємністю відмітив для себе, що його у такому віці зовсім не мучить задишка.

      – Приємно, – відзначив він і опинився біля дверей до приймальні в ректорат.

      У приймальні сиділа стара як світ секретарка Арина Родіонівна. Усе, навіть її ім'я, вказувало на те, що була вона з кріпосних.

      Олександр Миколайович сухо привітався і питальним поглядом указав на двері. Секретарка, що цілий рік носила синтетичну шубу під леопарда, ствердно кивнула, після чого Культурний постукав у двері.

      За дверима пролунав справедливий голос:

      – Прошу.

      Зайшовши до світлої кімнати, Культурний не одразу побачив Власову. Вона зливалася з гірським пейзажем що був розміщений на стінці у вигляді фотошпалер.

      – Доброго дня, сідайте.

      Культурний сів.

      – Чаю?

      – Я віддаю перевагу віскі.

      – Ви не в тому положенні, щоб віддавати перевагу віскі.

      – Я пожартував, – зізнався Культурний.

      – Я теж, – і вона істерично розсміялася. – Але тепер не до жартів, – різко посерйознішала Власова. – Ви знаєте, у якому становищі перебуває наш університет?

      – Здогадуюся, – ввічливо сказав Культурний і подумав, що він-то якраз на цю тему і хоче поговорити.

      – Не перебивайте мене. По-перше, я ваш начальник, а по-друге, я жінка.

      – Звичайно-звичайно, – схилив свою сиву голову Культурний.

      – Отже, наш університет у загальному міському рейтингу університетів на останньому місці. І причин на то є безліч. Але найголовніша – ваша кафедра.

      Олександр Миколайович опустив очі. Дивитися на Галину Вікторівну, СКАЧАТЬ