Що ховається у сутінках. Антология

Чтение книги онлайн.

      Відроголовий стоїть над відьмою. Руки з автомобільного домкрата вже немає. Його замінила гвинтівка. Візок з тазу істоти так само отримав нове призначення. Колись у цьому візку батьки возили дітей по крамниці. Наразі в ньому лежать декілька пістолетів 38-го калібру. На жодному з них немає необхідного запобіжного паска.

      Звісно, жодна з цих речей не допомогла б відьмі, яка впала в кому. Відроголовий не розуміє цього. Розуміння не є частиною основних умінь істоти. Вона намагається підняти відьму, але марно. Тому вона бере її за руку, стягує з лави і впирає в патрульну машину. Ці дії видаються правильними, інших Відроголовий не розглядає. Холодний розрахунок не є метою істоти, народженої з проклятого пістолета вбивці і сну відьми. Вона не є людиною, але, як будь-який чоловік і будь-яка жінка, вона має батьків. У цих батьків спільне одне – кров. Її вони і передали Відроголовому.

      Так, кров – це спадок істоти, і кров – її майбутнє. Це все, що знає Відроголовий. Позаду – два трупи, але попереду багато будинків. Густі серпанки темряви. Рубильники на зовнішніх розподільних ящиках чекають, коли їх вимкнуть. Усе місто наповнене ними. Тими, хто кривдив убивцю, тими, хто здатний образити відьму. Усе місто… просто чекає на Відроголового.

      Істота відчиняє задні дверцята патрульної машини. Кров відьми на сидінні вже висохла. Відроголовий волочить її по оббивці. Відьма ледь помітно дихає. Ознака життя. Це важливо, так само важливо, як смерті інших.

      Відроголовий зачиняє дверцята й займає місце водія.

      Металеві пальці повертають ключ запалювання. Спалахують, розтинаючи ніч, фари.

      Просто вперед. Попереду – похмуре пекло.

      Відроголовий їде в його бік.