Поезія 1847 – 1861. Тарас Григорович Шевченко

Чтение книги онлайн.

      У Києві на Подолі

      Було колись… І ніколи

      Не вернеться, що діялось,

      Не вернеться сподіване,

      Не вернеться… А я, брате,

      Таки буду сподіватись,

      Таки буду виглядати,

      Жалю серцю завдавати.

      У Києві на Подолі

      Братерськая наша воля

      Без холопа і без пана,

      Сама собі у жупані

      Розвернулася весела,

      Аксамитом шляхи стеле,

      А єдвабном застилає

      І нікому не звертає.

      У Києві на Подолі

      Козаки гуляють.

      Як ту воду, цебром-відром

      Вино розливають.

      Льохи, шинки з шинкарками,

      З винами, медами

      Закупили запорожці

      Та й тнуть коряками.

      А музика реве, грає,

      Людей звеселяє.

      А із Братства те бурсацтво

      Мовчки виглядає.

      Нема голій школі волі,

      А то б догодила…

      Кого ж то там з музикою

      Люде обступили?

      В червоних штанях аксамитних

      Матнею улицю мете.

      Іде козак. — Ох, літа! літа!

      Що ви творите? — На тоте ж

      Старий ударив в закаблуки,

      Аж встала курява! Отак!

      Та ще й приспівує козак:

      — По дорозі рак, рак,

      Нехай буде так, так.

      Якби таки молодиці

      Посіяти мак, мак.

      Дам лиха закаблукам,

      Дам лиха закаблам,

      Останеться й передам.

      А вже ж тії закаблуки

      Набралися лиха й муки!

      Дам лиха закаблукам,

      Дам лиха закаблам,

      Останеться й передам!

      Аж до Межигорського Спаса

      Потанцював сивий.

      А за ним і товариство

      І ввесь святий Київ.

      Дотанцював аж до брами,

      Крикнув: «Пугу! пугу!

      Привітайте, святі ченці,

      Товариша з Лугу!»

      Свята брама одчинилась,

      Козака впустили,

      І знов брама зачинилась,

      Навік зачинилась