Оповідання про славне військо запорозьке низове. Адріан Кащенко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ одну нічку, та не годиночку;

      Ой, п'є Байда та й кивається

      Та на свого джуру поглядається:

      — Ой джуро мій молодесенький!

      Та чи будеш мені вірнесенький? —

      Цар турецький к ньому присилає,

      Байду к собі підмовляє:

      — Ой ти, Байдо, та славнесенький!

      Будь мі лицар та вірнесенький:

      Візьми в мене царівоньку!

      Будеш паном на всю Вкраїночку!

      — Твоя, царю, віра проклятая,

      Твоя царівночка поганая! —

      Ой, крикнув цар на свої гайдуки:

      — Візьміть Байду добре в руки,

      На гак ребром зачепіте! —

      Ой, висить Байда та й не день, не два.

      Не одну нічку, та не годиночку.

      Ой, висить Байда, та й гадає,

      Та на свого джуру поглядав,

      Та на свого джуру молодого

      І на свого коня вороного.

      — Ой джуро мій молодесенький!

      Подай мені лучок та тугесенький,

      Подай мені тугий лучок!

      І стрілочок цілий пучок!

      Ой, бачу я три голубочки,

      Хочу я вбити для його дочки. —

      Ой як стрілив — царя вцілив,

      А царицю в потилицю,

      Його доньку в головоньку.

      — Ото ж тобі, царю,

      За Байдину кару!

      Життя Байди Вишневецького та його походи й боротьба з бусурманами лишили по собі чималий слід на Україні й на Запорожжі. Він одсунув татарські кочовища од Дніпра на схід та захід і тим полегшив становище запорозького козацтва і зносини його з Україною. Про запорожців як про побідників татар пішла чутка по всіх сусідніх землях, і сусідні державці почали рахуватися з ними, як з визначною військовою силою, яку бажано мати на своєму боці. Козацтво й само підвищилося у своїх очах, на Україні ж почали прославляти козаків як оборонців народного життя, і замість невольницьких плачів та жалів на татарську руїну по Україні почали лунати вже й бадьорі пісні про козаків-побідників, як-от пісня про козака Голоту:

І

      Ой, на полі та й на Килиїмськім,

      На шляху битому ординськім,

      Ой, там гуляв, гуляв козак Голота.

      Не боїться ні огня, ні меча, ні третього — болота.

      Правда, на козакові шати дорогії —

      Три семирязі лихії:

      Одна недобра, друга негожа,

      А третя й на хлів несхожа.

      А ще, правда, на козакові постоли вязові,

      А унучі китайчані —

      Щирі жіноцькі рядняні;

      Волоки шовкові —

      Удвоє, жіноцькі щирі валові.

      Правда, на козакові шапка-бирка:

      Зверху дірка, травою пошита,

      А вітром підбита,

      Куди віє, гуди й провіває,

      Козака молодого прохолоджає.

ІІ

      То гуляє козак Голота, погуляв;

      Ні города, ні села не займав, —

      На город Килію поглядає.

      У СКАЧАТЬ