Оргія. Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      Е в ф р о з і н а (молода, але вже не юна, убрана по-буденному, видно, тільки що від роботи. Нахиляється і обіймає матір).

      Матусенько! Навіщо ті стрічки?

      Як є краса, то нащо їй покраси?

      А як нема, то стрічка не поможе!

      (Сміючись, цілує матір і випростується).

      Як, мамочко, заправить голуб’ята?

      Я вже зварила їх.

      Г е р м і о н а (встає).

      Не руш, не руш, я їх сама заправлю – ти не вмієш!

      (Поспішно йде в хату.)

      Е в ф р о з і н а (підходить до Антея і кладе йому руку на плече).

      Чого ти, братику, так засмутився?

      Се знов матуся тута воркотіла?

      Ти не вважай – то вже стареча звичка.

      А н т е й (відповідає не одразу, мов не почув її слів. Слова після паузи прориваються у нього, мов не своєю силою).

      Хілон мене одбіг.

      Е в ф р о з і н а (здивована).

      З якої речі?

      А н т е й.

      Вступити хоче в хор панегіристів.

      Е в ф р о з і н а.

      Та що ти кажеш?!

      (На хвилину німіє з дива та обурення, потім опановує собою).

      Ба, я не дивую.

      Він розумом хисткий.

      А н т е й.

      А таланом всіх переважив, мовби на наругу!

      Е в ф р о з і н а.

      Мені здається, той Аполлодор, що втік до тебе з школи Мецената, Хілона й таланом переважає, не тільки розумом. Я наслухала, як він проказував із «Антігони» Гемонову промову – далебі, я ледве сльози здержати здолала!

      А н т е й (з лагідним усміхом, обіймаючи сестру за плечі).

      Бо ти сама у мене Антігона!

      Здається, я б Хілонові пробачив, якби він вчинок свій зробив для того, щоб вивести з біди таку сестру.

      Е в ф р о з і н а.

      Зате вже я сестрі тій не простила б!

      А н т е й.

      О, ти б не прийняла ні сеї жертви, ні іншої. Але, моя сестричко, якщо я хтів би стати багачем, то тільки задля тебе.

      Е в ф р о з і н а.

      І даремне, бо я того не хочу.

      (Сміється).

      Мама зараз мені б за гроші жениха купила, і, певне, то було б лихе придбання.

      А н т е й.

      Та де вже там багатство! Хоч би міг я тебе від злиднів вибавить…

      Е в ф р о з і н а.

      Від злиднів? а де ж ти бачиш їх?

      А н т е й.

      Що я не бачу, то се завдячую тобі самій.

      Е в ф р о з і н а.

      І мамі ж, і Нерісі.

      А н т е й.

      Ні, ти знаєш… Матуся відробила вже своє… Що ж до Неріси…

      Е в ф р о з і н а.

      Їй ще час робити.

      Невже твоє життя таке солодке, що і медовий місяць в ньому зайвий?

      А н т е й.

      Мені мов сором тішитися щастям, як здумаю, що ти за нього платиш тяжкою працею… Ми маєм щастя, а ти що маєш тут у рідній хаті?

      Е СКАЧАТЬ